Знову вдома. Після п’яти місяців війни семеро черкаських бійців знову ступили на мирну рідну землю. На буремній чужині зустріли усі новорічні свята. Тепер, говорять, хочуть надолужити згаяне. Про все докладніше – наші кореспонденти.
Довгоочікувана зустріч. Свого сина на фронт Віра проводжала ще у серпні. Ці місяці поряд з нею вдома його чекали ще дружина та діти. Жінка каже, саме малеча найбільше переживала відсутність тата.
Віра, мама солдата: "Дома. З дітками. По телефону завжди розмовляли. – Що він говорив? – Все нормально, каже. Все добре. Нема. Да. Помічають, що нема його дома".
За малими Алісою та Вовою не менше сумував і Денис. На фронті він воював неподалік міста Щастя. Каже, діти як ніхто підтримували його моральний дух.
Денис Волков, солдат 80-тої аеромобільної роти: "Морально да. Фізично не дуже важко. За дітьми скучав дуже, за сім’єю, за родиною. Все робимо для дітей. – Хочете повертатися назад? – Як не ми, то хто".
Не стримує сліз і Микола. Бо сьогодні він повернеться додому. На нього діти й родина чекають у Руській Поляні. Каже, побачити їх він хоче найбільше.
Микола, солдат 80-тої аеромобільної роти: "Радість, а що. Півроку майже дома не був. Назад? Та поїду по-любому. – А чому? – Бо нові друзі з’явилися. Ну і за Україну".
Бійці служили у 80-тій аеромобільній роті. Мобілізовані були хто в червні, хто в серпні. Зараз – всі на ротації. За цей час, кажуть, один одному стали справжніми друзями.
Андрій Артюх, солдат 80-ї аеромобільної роти: "Все нормально, боевой дух присутствует. Поэтому как-бы сложного ничего нету".
У відпустці солдати пробудуть всього 10 днів. Потім – знову на передову.
