Ми продовжуємо розповідати про Велику Перемогу. Сьогодні ВІККА-НОВИНИ розкажуть історію людини, яка пройшла пів-Європи та пів-Азії. Володимир Петренюк у роки війни захищав від ворога не лише Батьківщину. Фронтовик визволяв Угорщину, Чехословаччину, з благородною місією дійшов до Монголії та Китаю. Він був хоробрим воїном, не боявся дивитися в обличчя смерті. Тому й вижив, вважає ветеран. Своїми спогадами Володимир Петренюк ділився з журналістами ВІККА-НОВИН.
Для нього війна розпочалася в 1944 році. Юного Володимира зарахували до 110 дивізії. В її складі сержант брав участь у Корсунь-Шевченківській битві, боях у Кіровограді, Полтаві, Одесі, Харкові. Згодом, пригадує ветеран, їх дивізію направили до Молдови.
Володимир Петренюк, ветеран Великої Вітчизняної війни: «У підвалі мадярки з дітьми сидять, заховалися по кутках. Вони налякані німцями. Ті сказали, що ми будемо над ними знущатися. Потім дитина почало мене обнімати, а самому плакати хочеться».
Молодий сержант бачив усі страхіття війни. У перших боях, розповідає Володимир Антонович, було дуже страшно. Потім звик до безперервних пострілів, смертей товаришів і криків матерів. Сам вірив у себе, не втрачав сили духу та не боявся.
Володимир Петренюк, ветеран Великої Вітчизняної війни: «Спочатку було страшно, потрапили в оточення, я падав… Стріляли навкруги. А потім стало зовсім нестрашно: стріляли, а мені байдуже».
Далі була визвольна місія в Чехословаччині. Після святкування Перемоги Володимир Петренюк повернувся до Москви. Але радів недовго. Його дивізію направили на Забайкальський фронт. Знову довелося боротися із втомою, розпачем. По дорозі в Японію через Монголію та Китай було нелегко.
Володимир Петренюк, ветеран Великої Вітчизняної війни: «Пішли в наступ через пустелю, без хліба, без води. Кухню лишили. Було дуже важко. Я вже так втомився, що не міг іти. Підійшов до юрти. Монгол вийшов. Я попросив допомоги. Він віддав мені коня. Я з цим конем до Китаю пройшов».
У Китаї Володимир Петренюк служив півтора року. Там солдат зустрів День Перемоги у Другій світовій війні.
Володимир Петренюк, ветеран Великої Вітчизняної війни: «Така радість була. Китайці на руках піднімали, на все місто кричали, не можна було пройти».
За свої подвиги ветеран нагороджений багатьма медалями та почесним орденом «За відвагу». За війну мав два поранення, не одного товариша врятував від смерті. Утім і під час війни, і в мирному житті ветеран вірить у те, що кожна людина сама творить свою долю.
