«Волонтерство без кордонів» – таку назву має українсько-німецький проект, покликаний сприяти розвитку міжнародного волонтерства в Черкаській області. Проект реалізується Регіональною непідприємницькою громадською організацією «Центр соціального партнерства». Фінансується Німеччиною. Головна мета доброчинного заходу – розбудова діяльності волонтерських агенцій та створення міжнародної мережі організацій для забезпечення волонтерських обмінів.
Аби розвинути міжнародне волонтерство, українські та німецькі добродійники створили спеціальний проект.
Світлана Собова, керівник волонтерської агенції, національний волонтер ВООН: «Проект має назву «Волонтерство без кордонів». Він реалізовується в двох областях – в Черкаській і Сумській».
Проект реалізується за підтримки та фінансування Німецького федерального фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє». Крім розширення сфери діяльності волонтерських агенцій, проект покликаний формувати базу даних волонтерів та організацій, що запрошують добровольців з інших країн.
Адже нині волонтерство поширене майже в усьому світі.
Сергій Саєнко, директор черкаської гімназії № 1: «Скрізь у світі, а я поїздив по багатьох країнах, волонтерство є обов’язковою частиною життя молодих людей».
Проект планували реалізувати протягом двох років. Проте неготовність українських організацій до прийому міжнародного волонтера, недостатня поінформованість та неналагоджена мережа волонтерських служб стали перешкодою планам організаторів. Та все ж вдалося досягти і певних результатів. У рамках проекту пройшло декілька волонтерських акцій. Так, наприклад, акція «Стоп! СНІД» пропагувала здоровий спосіб життя, благодійний захід «Квітка життя» допоміг зібрати кошти для обласного дитячого онкоцентру, а акція «Полотно миру» порушила питання толерантності в суспільстві. Завдяки міжнародним волонтерам черкаська молодь мала змогу перейняти досвід інших країн. Так, черкаська гімназія № 1 вже багато років поспіль приймає іноземних волонтерів.
Сергій Саєнко, директор черкаської гімназії № 1: «Ми їм виплачуємо стипендію, точніше зарплату. Ну китайці, наприклад, лише погодилися на невеличку платню – 125 доларів в місяць».
Та і в українських добродійників за останні роки можливостей поїхати до інших країн було зовсім небагато. Переважно це були поїздки до Польщі. Тож робити добрі справи нашим волонтерам доводилося переважно на Батьківщині.
