Не лише осінь, а й весна щедра на природні дари. З середини березня до середини квітня любителі березового соку поспішають із відрами до лісу. Здавна березовий сік називають цілющим напоєм. Він особливо корисний для літніх людей і тих, у кого гастрит, виразкові хвороби, мігрень, бронхіт, хронічний кашель і ревматизм. Лікарі радять тим, хто має проблеми з печінкою або нирками, випивати не менше 2-ох літрів березового соку на день. Більше про цілющу силу природнього напою в сюжеті із циклу «На замітку».
Березовий гай – на полотні, самотнє деревце – біля двору. У родині Вороних шанують березу. 36 років тому сім’я взяла ділянку під будівництво, того ж року й посадила деревце.
Микола Вороний, житель с. Вергуни: «Сусідка привезла собі та нам маленьке деревце. Посадили, виходжували. Підчищали траву. Дивіться, яка красуня виросла».
Уже 20 років вони нею не лише милуються, а й споживають її цілющий сік. Кожної весни господар свердлить отвори в деревині та збирає «березові сльози».
Микола Вороний пригадує, як одного разу наточив 160 літрів соку. Зараз не виснажує «стареньку». Бере не більше 100 літрів за сезон.
Микола Вороний, житель с. Вергуни: «Свердлимо зазвичай отвори 10 см. І відразу сік біжить. Береза сама рани загоює, 36 років березі. З них ми 20 років беремо сік у дерева. А дерево яке гарне. Для нього це безболісно».
Найбільше соку чоловік збирає в теплі ночі, до 10 літрів. У холодні днини береза дає не більше 5. Відразу ж під деревом господар смакує напій.
Перший сік родина випиває. З третього тижня Вороні починають робити консервацію.
Галина Ворона, жителька с. Вергуни: «Зазвичай вкидаю 2 ст. л. цукру, сушку та трішки лимону, щоб не бродив у бутлі. У спеку це дуже хороший напій».
Більш мутний сік тітка Галина використовує для виготовлення квасу.
Галина Ворона, жителька с. Вергуни: «Просто беремо банку, вкидаємо сушку, житній хліб, 2 ложки цукру. «Грає» місяць».
Вороні самі п’ють і знайомих пригощають цілющим напоєм. Він не лише приємний на смак, а й лікує багато недуг.
