На візочку, та ще й без даху над головою. Так живуть сотні черкаських інвалідів. Проте 5 років тому для них звели унікальну багатоповерхівку. Нині там живе 68 родин. У кожній – діти з особливими потребами. Перший поверх будинку спроектували для магазину й аптеки. Потому вирішили, що півтори тисячі квадратних метрів площі краще віддати під реабілітаційний центр. Поки шукали кошти на його створення, потреби знову змінилися. Ті родини, які не мають власного житла, нині наполягають: краще дах над головою, ніж реабілітація. Ідею підтримали депутати, проголосувавши за проект реконструкції. Що з того вийшло, дивіться далі.
Родина Клещових більше десяти років живе в гуртожитку. Кімната на 10 метрів, кухня та санвузол на 4 кімнати. У Людмили та Сергія 9-річний син. У хлопчика ДЦП. У медичному висновку зазначено: дитина не може мешкати в комунальній квартирі. В черзі на житло вони 2390. Саме тому Клещові «за» дах над головою. Мовляв, питання реабілітації нині не таке гостре.
Сергій Клещов, батько дитини-інваліда: «Центр для нас нереальний. Ми туди однак не ходитимемо, як і багато інших хворих дітей».
Перший поверх будинку по вулиці Конєва, 15 1таки має стати реабілітаційним центром, наполягають його мешканці на чолі з головою ГО «Спілка батьків дітей-інвалідів-оновлена». Тут діти могли б розвиватися та інтегруватися в суспільство.
Валерій Гаврилов, голова ГО «Спілка батьків дітей-інвалідів-оновлена»: «Маю на увазі соціальну, трудову, фізичну та психологічну реабілітацію. Нині вона не передбачена. Некоректно ставити питання, що важливіше. Центр потрібен усім, а житло вирішить проблеми певної кількості людей, а не проблему в цілому».
Півтори тисячі квадратних метрів приміщення, за рішенням сесії обласної ради, перепланують у 8 однокімнатних, 5 двокімнатних і 3 трикімнатних квартири.
Олександр Печиборщ, заступник начальника головного управління капітального будівництва Черкаської ОДА: «Проект будівництва розроблений. Воно можливе. Нині для перепланування необхідні 5,5 млн. гривень. Кошти наразі чекаємо, відповідне рішення має ухвалити уряд».
У тих сім’ях, яким не пощастило отримати омріяне житло, переконують: реально відвідувати реабілітаційний центр зможе небагато людей. Натомість перепланування квартир полегшить життя 16 родинам.
Тамара Кестеля, мати дитини-інваліда: «Знімаємо квартиру, дорого, у будь-який момент можуть виселити, хотілося б мати житло в Черкасах, аби не повертатися в село, адже тут більше умов для лікування дитини».
Подібних історій – сотні. Мешканці будинку співчувають родинам, утім наполягають: реабілітаційний центр потрібніший, аніж житло.
Віталій Середенко, заступник голови ГО «Спілка батьків дітей-інвалідів-оновлена»: «Квартира – це добре, але це в’язниця, а можливість реабілітації, спілкування в центрі – це набагато краще».
На базі такого центру, говорять люди, можна було б об’єднати соціальну службу, громадську організацію, перенести сюди міський терцентр і надавати сучасну допомогу на обласному рівні. Ті заклади, які сьогодні працюють у місті, запевняють батьки візочників, не пристосовані для відвідування.
Ольга Малюта, мати дитини-інваліда: «Ми там були 2 роки тому, там неможливо підняти на поверх підлітка-візочника».
Через квартирне питання люди пересварилися. Прихильники центру навіть спілку свою заснували, оновлену.
Ірина Питар, мати дитини-інваліда: «Потрібне й те, й інше, але ж наші мешканці вкладали сюди кошти».
Галина Русенко, мати дитини-інваліда: «Ми сюди кошти вкладали, досі віддаємо, що напозичали. Як можна так…»
Якщо влада й опоненти не поступляться, люди готові голодувати, аби отримати омріяний центр.
