Концерти скінчилися – образа лишилася. Люди, що мешкають біля Соборної площі, живуть, як на каторзі. Аби не з’їхати з глузду від концертного шуму, людям доводиться просто сходити з дому. Жителі середмістя скаржаться: це триває вже десятки років. Останньою краплею для них стали останні дводенні концерти. Поки черкащани раділи з’яві нового торговельного центру, а наступного дня влада й опозиція проводили свої гамірні заходи, дехто із жителів не витримав й пішов самотужки протестувати на площу. Методи боротьби із шумом і гамом досліджували наші кореспонденти у спеціальному репортажі.
Поки одні радіють відкриттю нового торговельно-розважального закладу, губернатор святкує третю річницю на своїй посаді, а опозиція підбурює Україну встати, мешканці будинків по бул. Шевченка хапаються за голови. Вони переконані: надмірний гамір шкодить їхньому здоров’ю.
Галина Машина, мешканка будинку по бул. Шевченка: «Люди с ума сходят от музыки в эти 2 дня. Гудели окна, стены, потолки. Я звонила в милицию, 1505. Отвечали: «Пишите заявление!». И все».
І так уже десятки років, скаржаться люди. Дехто вже навіть знайшов методи боротьби з гамором. Аби не здуріти, Віктор Олексійович виїжджає за місто – на дачу.
Віктор Машина, мешканець будинку по бул. Шевченка: «Востаннє, коли ця «Любава» була, в мене був напад. У мене було 230/100. Я тільки-но привів себе в порядок. Я думав, що помру».
Страждають від гаму не лише літні люди, але й малеча. Дітей під час усенародних гулянь неможливо вкласти спати, говорять молоді батьки.
Ірина Медведенко, мешканка будинку по бул. Шевченка: «В этот раз я заметила, что не было привезено ни одной мусорки. Мусоркой стал наш двор. Общественный туалет заменяет тоже наш двор. Каждый концерт, каждое мероприятие молодежь вся находится здесь. Они пьют пиво здесь, курят. Детям здесь гулять невозможно. Мы находим битые стекла, использованные шприцы в песочнице, где угодно».
Іринин сусід Василь на собі відчув, як це – протестувати проти якого-небудь концерту. Хлопець каже, що під час останнього заходу на Соборній площі просив у чиновників показати йому дозволи на їхнє проведення. Ходив до облради й міськради. Натомість міліція ледве не запроторила парубка до буцегарні.
Василь Калиновський, мешканець будинку по бул. Шевченка: «Меня задержал наряд ППС и сказали, что я нарушаю закон, статья «хулиганство», за то, что я срываю концерт. А то, что они нас будят с 8 утра или ночью сцену разбирают и шум от разбора сцены, то это ничего страшного, это не хулиганство, это нормально».
Натомість міська влада проблеми не помічає. Черкаський голова відзначає: жити в центрі – це карма. І на неї в мера є всього одна рада.
Сергій Одарич, міський голова м. Черкаси: «Хочеш жити в тиші, роби, як я, – купи хату в селі й живи в селі. Там тихо, там ніхто, крім тебе, ніякі заходи, концерти не проводить, торгові комплекси не відкриває. Тому ніде у світі люди не прагнуть у центрі жити. Там найдешевше житло в центрі міста, тому що це незручно, некомфортно – шум, гам, велика кількість транспорту».
Галина Машина, мешканка будинку по бул. Шевченка: «Нам говорят: не живите в центре. А куда мы поедем? Здесь много старых людей. Куда мы их выселим, разве можно так с нами обращаться?».
Не поділяє думки Сергія Одарича й головний санітарний лікар Черкас Василь Загородній. Останній нагадує: існує закон, який має захищати людей від великих звукових вібрацій. Утім його ніхто не дотримується. Перед концертами організатори санепідемслужбу не викликають й рівень шуму не вимірюють.
Василь Загородній, головний санітарний лікар м. Черкаси: «Всі заходи повинні проводити таким чином, щоби шум не перевищував гранично допустимих рівнів: для денного часу – 40 дБ, для нічного – 30 дБ. Якби ми мали інформацію, ми провели з ними хоча би профілактичну бесіду: люди добрі, навпроти житлові будинки, ви досить сильно заважатимете. Тому дотримуйтесь певних правил».
Ті ж, хто безпосередньо встановлює звукове обладнання, відзначають: звукорежисер стоїть між двома вогнями. З одного боку люди, які живуть поруч із місцем проведення концерту, а з іншого – артисти, чий технічний райдер теж потрібно виконувати. Утім норм шуму організатори зазвичай дотримуються. Інша справа, що гучна музика все одно заважає людям працювати й відпочивати.
Олександр Васенко, звукорежисер, організатор концертів: «Є елементарні фізичні закони, за якими розраховується максимальна. Ми знаємо потенціал своєї апаратури, ми знаємо, що вона може видати. Я знаю, що на житлових кварталах гучність не повинна перевищувати 55 дБ. Це реально зробити. Кожен звукорежисер це може зробити».
Для прикладу, людський шепіт має рівень гучності 20 дБ, цокання настінного годинника – 30дБ, звичайна розмова – 60 дБ, шум реактивного літака – 150 дБ. Небезпечний для здоров’я рівень починається із 75 одиниць, а при 180 людина й узагалі може померти.
Олексій Хуторний, кореспондент: «А поки влада ігнорує потреби людей у тиші та спокої, жителям лишається декілька варіантів. Або ж послухати мера й під час наступних концертів пакувати валізи та виїжджати за місто, чи придбати стильні «беруші» й відгородитися від світу, або вигнати клин клином – самому ввімкнути музику. І тут ви вже самі собі господарі».
