Черкаських студентів-журналістів посвятили в «акуленята пера». Старшокурсники влаштували для новачків справжній прямий ефір, увімкнення «BBC», відеопривітання та креативні завдання «у студії». Зауважу, фахове випробування в Черкаському національному – традиційний ритуал. Більше знає Світлана Литвак.
Юлія – студентка-першокурсниця Черкаського національного. Стати журналістом, каже, – то її усвідомлене рішення. Дівчина переконана: в цій професії зможе творчо реалізуватися.
Юлія Норовкова, студентка-першокурсниця ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Це лише перші кроки. Я думаю, що далі буде ще цікавіше. Звичайно, і важче, але цікавіше. І з кожним кроком я набиратимуся досвіду і тоді вже зможу назвати себе «акулою пера»».
Нині тут опановують фах журналіста – 82 особи. Усі – амбітні, веселі та креативні. Навчання поєднують із практикою. Не бояться експериментувати та дивувати.
Ірина Гонтар, студентка другого курсу ЧНУ ім. Б.Хмельницького: «Журналістика декілька років тому здавалася простою. Це для мене був виступ на телебаченні, красива картинка. Але згодом я зрозуміла, що все не так просто, що це безліч зусиль».
Тетяна Бондаренко, завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Наші випускники мають дуже гарні результати. Надзвичайно приємно вмикати телевізор і слухати репортажі наших студентів, розгортати сайти та читати, що наші студенти там працюють, розгортати газети та бачити теж матеріали наших студентів».
Настанови юній зміні дають «зубаті» медіафахівці. Вони радять майбутнім журналістам завжди зважувати сказане. Бо за кожним словом – доля, й не одна.
Тетяна Громадська, головний редактор газети «Рідне місто Черкаси»: «Не хотілося б, аби ви були хижаками. Бо хижаки – це відразу обвинувачення. Нехай ваше перо не поспішає поперед вашої думки. Щоби ви вірили своїм очам, а не своїм вухам, тобто перевіряли те, про що пишете».
Далі журналістів-першокурсників чекають непрості випробування: участь у їхньому першому ток-шоу, прямі ввімкнення, конкурси у студії.
Юні медійники впоралися з усіма завданнями. А далі – ритуал посвячення в «акуленята пера». Довелося навіть солі скуштувати – аби надалі журналістське життя було не таким солоним.