Від політичних заяв – до полону. Всього за кілька годин. Журналісти ВІККА-НОВИН продовжують свій цикл сюжетів про східняків. На черзі історія рубіжанського депутата, який за кілька слів з телеекрану мало не відповів власним життям.
Валерій Харчук, житель м. Рубіжне: "Вот здесь я работаю. Наше предприятие. Мы занимаемся установкой таких – это маленькие котлы. И больших котлов".
Рубіжанський бізнесмен та міський обранець Валерій Харчук показує своє місце роботи.
Валерій Харчук, житель м. Рубіжне: "У нас, вы знаете, покупателей раньше было все равно больше. Нужно понимать, что люди с деньгами уже выехали с города. Нам сюда. Там – склад. Там – еще один кабінет".
Сьогодні чоловік активно веде не тільки підприємницьку, а й політичну діяльність. А ще рік тому його у підвалі тримали бойовики.
На цих кадрах звернення депутата Харчука до рубіжан. За схоже, тільки річної давності, чоловіка й взяли в полон. Тоді з телеекрану Валерій закликав містян проігнорувати референдум, аби уникнути війни. Про те, чого коштуватиме йому така заява, Валерій навіть не здогадувався.
Валерій Харчук, житель м. Рубіжне: "Вот здесь порядка шести боевиков в черной форме – спецпрезначенцы – выскочили со своего автомобиля и обстреляли мою машину. Они стреляли сверху, над автомобилем. Но из салона автомобиля это выглядело так, как будто стреляют в меня".
Захопивши автівку, бойовики відвозять Валерія прямісінько до луганської будівлі СБУ.
Валерій Харчук, житель м. Рубіжне: "Провели меня через толпу людей, которая там находилась, через палаточный городок. Люди кричали: "Дайте его нам, мы учиним над ним расправу".
Цілу ніч Валерія лякають, б’ють та допитують. Єдине, чого вимагають – зізнатись у причетності до "Правого сектору".
Валерій Харчук, житель м. Рубіжне: "Когда они с расстояния метра стрельнули – хотели напугать – я сказал: "Вы ж с расстояния метра промахнулись. Вы до Киева не дойдете, как кричите." Они сняли маски и я понял, что не выберусь оттуда живым".
Свавілля бойовиків триває кільканадцять годин. За них Валерія встигають перевести з камеру в камеру. А потому взагалі запхнути до підвалу одного з жилих будинків.
Валерій Харчук, житель м. Рубіжне: "Они мне дали листок бумаги, чтобы я писал. И оставили меня в покое на некоторое время: час, может быть полтора. Я написал одну короткую фразу, что очень хочу увидеться с дочерью, но, если меня в течении суток не отпустят, я покончу с собой. Я разбил банку. И разрезал себе вены".
За кілька годин Валерій прокидається у калюжі власної крові. Навколо, переповідає, ні душі. Втекти йому вдається дивом. Вже понад рік пошуками кривдників Валерія займаються правоохоронці. Та поки, зізнаються, нічого вагомого зробити не можуть.
Сергій Паращенко, в. о. начальника Рубіжанського УМВС: "В основном те люди те люди, которые похищали Валерия Юрьевича, тоже находяться на територии, которая не подконтрольная Украине, в городе Луганске. В принципе, установлено, кто это был. Но пока – ничего не сделаешь".
Тим часом Валерій робить все можливе, аби його долю на собі не відчув більше ніхто.
