Тарасу Шевченку не вдалося втілити в життя мрію про власний дім і родину. Проте рід поета не загубився, а продовжився в нащадках його братів і сестер. Зараз генеалогічне дерево Шевченкового роду об’єднує понад тисячу людей. Його, напередодні Кобзаревого 200-річчя, бачила наша Юлія Доброскок.
Микола Павлович Лисенко – родич Шевченка у четвертому коліні. Він його праправнук по родинній лінії брата Йосипа. В хаті чоловіка безліч нагадувань про відомого пращура. Ось це – портрет Шевченка у 16-ти річному віці. А це його погруддя. Аби славетний Шевченків рід не загубився – пан Микола вирішив розробити родове дерево. Усіх родичів Шевченка об’єднав на величезному полотні.
Микола Лисенко, праправнук Т. Шевченка: «Довжина – 4,5 м, ширина – 1,60 м».
Генеалогічне дерево Шевченкового роду розгалужене. Корінням воно сягає аж 17-го століття по батьковій лінії Тараса і 18-го – по материній.
Микола Лисенко, праправнук Т. Шевченка: «Т.Г. Шевченко, його брати та сестри. Мій рід починається від Шевченка Йосипа Григоровича і йде далі».
Над родовим полотном нащадок Великого Кобзаря працює вже 30 років. На гігантській схемі нині переплетені корінням більше 1300 (тисячі трьохсот) нащадків Тараса Шевченка. Серед них – видатні художники, письменники, дипломати, військовики та навіть академіки. Усі з різних куточків світу. Є тут Кобзареві нащадки з Росії, Японії, Америки, Німеччини та Австралії.
Галина Лисенко, дружина праправнука Т. Г. Шевченка: «Звідусіль люди цікавляться, телефонують».
Щоб не лише схематично розповісти про Шевченків рід – праправнук Микола видав книгу під назвою «Коріння Шевченкового роду». У ній – фотографії багатьох родичів і нащадків Тараса Григоровича по його рідних братах і сестрах.
