Чи є в Україні расизм? Це питання усе частіше підіймають ЗМІ. Поштовхом став документальний фільм, який вийшов на BBC напередодні Євро-2012. У стрічці стверджується, що в Україні та Польщі існує расова нетерпимість. Українське керівництво сприйняло фільм як кампанію з дискредитації країни напередодні футбольного чемпіонату. Детальніше про проблему – у сюжеті.
Студент із Африки Рауль у Києві 2 роки. Сьогодні він із другом відпочиває у фані-зоні, але говорить, що зазвичай гуляти по місту боїться. За останні три місяці його двічі били скінхеди.
Рауль Камана, студент із Африки: «Перший раз були 3 людини проти мене. Другий – нас було троє проти 25 чоловік. І ми втекли від них».
Рауль до міліції не звернувся, говорить, це все одно не допоможе. Правозахисники констатують – в Україні зростає расова нетерпимість і кількість злочинів відносно іноземців збільшується.
Євгеній Захаров, співголова Харківської правозахисної групи: «За 3 роки – 2009, 2010, 2011 – було зафіксовано 126 нападів на іноземців із далекого зарубіжжя, головним чином, за мотивами расової або етнічної ненависті».
Цьогоріч постраждало від нападів 48 іноземців. Жертвами злочинів на основі расової нетерпимості стають також цигани, кримські татари й євреї.
Максим Буткевич, координатор проекту «Без кордонів»: «Як правило, ті, хто страждають від подібних нападів, мають тенденцію про них не повідомляти, якщо не йдеться про загрозу життю або здоров’ю. Особливо це стосується іноземних студентів із країн Азії та Африки».
Найпоширенішим проявом нетерпимості правозахисники називають словесні образи. Друг Рауля Сорель, говорить, що неодноразово чув на свою адресу вислови, що принижують гідність. Він вважає, це від того, що Україна – поки що закрита країна і багато людей не звикли до іноземців. А деякі навіть бачать їх уперше.
Сорель Кому, студент із Африки: «Одна жінка підійшла до мене і запитала: чому ти миєш лише долоні, а не миєш руки? Вона сказала, якщо ти митимеш все тіло, то будеш таким же білим, як і ми».
Студент із В’єтнаму Нгуен Вінь Тхань також зізнається, що через відмінності у зовнішності неодноразово чув неприємні вислови від українців. Говорить, що вже навчився не звертати уваги, а частині українців ще треба повчитися толерантності.
Нгуен Вінь Тхань, студент із В’єтнаму: «Був відомий футболіст Ліліаан Тюрам. Він написав книжку «Расизм – це зло». Я пам’ятаю його фразу про те, що немає таких людей як темношкірі і світлошкірі, жовтошкірі або червоношкірі. Просто, є – людина! Всі ми люди і всеоб’єднані повинні бути».
