Місто може лишитись без єдиної української книгарні. Вона стала заручником юридичного казусу. Майже півроку її власник поневіряється по різних інстанціях. Допомогти одній із найстаріших книжкових крамниць Черкас обіцяли чиновники різного рангу. Утім на дверях «Криниці» досі висить табличка «Не працює». Чому 20 років все було добре, а зараз – ні, дізнавалися наші журналісти.
Черкаський Хрещатик поволі стає схожим на київський. На столичному – жодної книгарні.
Олексій Хуторний, кореспондент: «Існує більший злочин, аніж палити книги, – не читати їх», – писав відомий фантаст. За його логікою, невдовзі всі ми станемо злочинцями. Бо за останній рік на черкаському Хрещатику зникло 2 книгарні. На місці однієї нині продають матраци, доля іншої вже майже півроку висить у повітрі».
«Криниця» – єдина книжкова крамниця в місті, де можна придбати винятково українські книги. Вона займає всього 12 кв. м у музеї «Кобзаря». Точніше, займала. 31 травня цього року власнику вказали на вихід, посилаючись на розпорядження Кабміну.
Розпорядження КабМіну від 8 липня 2009 р.: «Бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, забороняється передача в оренду майна, не задіяного ними в безпосередній роботі».
Анатолій, житель м. Черкаси: «Я – постійний відвідувач цієї книгарні. Майже половина моїх найцінніших книг звідси. Коли це дізнався, то мені стало страшно. Виходить, усі українські книгарні закривають. Вже й до Черкас дісталися».
Назар Лавріненко, історик: «Тут зібрані всі видання краєзнавчі. Це така центральна краєзнавча криниця. Дуже прикро, що зараз цей магазин під загрозою зникнення, ліквідації».
Книгарня «жила» в музеї більше 20 років. Останні 5 місяців вона є заручником юридичного казусу. Приміщення музею «Кобзаря – в комунальній власності, тому культурна установа його просто орендує в міста. Самій же здавати площу в суборенду їй за законом – зась. Аби врятувати книгарню, її власник неодноразово звертався до чиновників.
Володимир Дядик, власник книгарні: «Розуміння було, відповіді були, але вирішення немає. І книгарня зазнає збитків фінансових, тому що є зобов᾿язання перед партнерами, перед постачальниками. Потерпають читачі».
Черкаські владці пропонували вирішити ситуацію так: музей відмовляється від частини приміщення на користь міста. Виконком оголошує тендер. Той, хто його виграє, і орендує площу. Утім очільницю музею такий варіант насторожив.
Алла Кушнір, директор Черкаського обласного краєзнавчого музею: «Але ми боїмося таке рішення ухвалювати. Тому що сьогодні одна влада, одне рішення. Завтра туди можуть запустити якийсь магазин, який буде чимось іншим торгувати».
Та іншого шляху в Черкаській мерії не бачать.
Ірина Крамар, начальник управління власністю міста МВК: «Визначено методику й передбачено розпорядженням Кабміну… Я не знаю, як по-іншому можна вирішити. Тим більше втручатися в господарську діяльність Краєзнавчого музею без їхньої відмови в будь-якому випадку не можемо на період дії договору оренди».
Це, незважаючи на те, що існує інший документ – Закон України «Про посилення захисту майна підприємств книгорозповсюдження», який зобов’язує укладати договори оренди приміщень, в яких перебувають книгарні. Остання надія у Володимира Дядика – на черкаських депутатів. Ті обіцяли розглянути питання на сесії міськради. Чи зникне напередодні шевченкового ювілею єдина українська книгарня, стане відомо вже наступного місяця.
