Понад чотирнадцять тисяч жителів втратила Черкаська область з початку року. З них Україну залишили близько двохсот сорока черкащан. І це лише офіційна статистика. Точну кількість черкасців, які виїхали за кордон, ніхто не знає. Навіть світова економічна криза майже не вплинула на ринок трудової міграції. Черкащани, як виїжджали, так і виїжджають за кордон у пошуках кращого життя. Як живеться їм там та чому вони все ж повертаються на Батьківщину – дивіться в останньому сюжеті з циклу «Нас півтора мільйона».
Уже сім років для Катерини Павлівни Німеччина – не просто країна. Це друга батьківщина її дітей. У далекому вже двохтисячному році їхня сім’я опинилася у скруті. Обоє годувальників втратили роботу. Вихід знайшла донька Ольга. Вона вирішила виїхати за кордон.
Катерина Савчук, мати емігрантів: «Дочка поїхала для того, щоб якось в матеріальному плані собі допомогти і побачити світ. Тому що коштів не було, щоб собі це дозволити».
За горнятком кави жінка згадує, як важко було відпускати дитину з дому. А за три роки після переїзду доньки – до Німеччини вирушив і син. Тепер, – говорить Катерина Павлівна, – вони там щасливі. Мають гарну роботу за фахом. Тож і до Черкас мають можливість приїжджати.
Катерина Савчук, мати емігрантів: «Приїжджають радісно, все їм нагадує дитинство. Сумують за нашою їжою традиційною – за сирниками, вареничками».
Поки мама розповідає про дітей – на зв’язку з’являється син.