Черкаська родина вже десять років бореться з дитячим недугом. Антону в шість місяців діагностували ДЦП. Лікарський вердикт для його сім’ї став шоком, але не паралізуючим. Аби поставити на ноги хлопця, мама власноруч виготовляє прикраси. А дідусь їх спродує. Про неймовірну силу духу розкаже Яна Федоровська.
Незнайомих людей Антон зустрічає із острахом. Зазвичай в його оточенні – лише найрідніші: мама, дідусь та бабуся. Хлопець більшість часу проводить у кімнаті. Йому у піврічному віці лікарі діагностували ДЦП.
Наталія, мати хворого: "З цього моменту ми і голковколення проходили, і на конях їздили, ЛФК, масажі, і в "Астру" ми ходили. Ну, звичайно, результатів особливо немає. Бо спастика. Ось була в ортопеда, возила його"
Від держави допомоги немає, говорить мама. Пенсія в дві тисячі перекриває лише першочергові потреби. Від безвиході вечорами жінка почала виготовляти прикраси. Вдень доглядає за сином та бабусею.
Наталія, мати хворого: "У мене невістка займається весільним салоном, я в неї робила трохи. Потом прийшла така ідея, попробувати, може щось у нас і вийде"
Прилаштувалася, каже, за кілька місяців. У її арсеналі – патріотичні віночки та заколки. З майстернею тісниться в маленькій кімнаті. Та від Антона не відходить ні на мить: поки творить, хлопець поряд дивиться спортивні передачі. Найбільше полюбляє бушидо.
Галина, бабуся хлопчика: "Она дает дедушке, а де душка их продает"
Покупець: "Здравствуйте, а в какую цену это у вас? – Это 100, это 150"
На звичне місце у середмісті Микола Васильович приходить з паперовою коробкою. У ній, каже, поміщається увесь невеликий асортимент прикрас. Сині маки та червоні волошки в найбільшому попиті.
Торгівля день на день не сходиться. Каже: найбільша виручка – чотири сотні за день. А буває й зовсім нічого не продасть.
Микола, дідусь хворого: "Підходили зараз люди, запитують. Одні кажуть, що дорого, іншим – дешево, третім – подобається. У четвертих нема грошей. Але я розумію людей. Зараз таке робиться в країні… Мені казали, зроби ящичка і щоб кидали. Але я кажу, ні, я такого не зроблю"
За кілька тижнів "малого бізнесу" родина зібрала більше трьох тисяч гривень. Їх відкладають на путівку в санаторій. Бо там – належне лікування та процедури, про які так давно мріє Антон із мамою. Жінка вірить: з поміччю небайдужих туди зможуть поїхати у найближчий час.
