Середина березня 2020 стала для більшості черкаських школярів щасливою – те, чого вони чекали так довго, сталось: у місті оголосили тривалий карантин. Це ж давня мрія – байдикувати посеред навчального року! Тоді дітлашня не здогадувалась, що за кілька місяців мріятимуть про швидке закінчення цих «канікул» і зустріч із однокласниками, про звичайний урок і пустощі на перерві.

Уже добігає кінця перший семестр навчання в особливих – карантинних – умовах. Виклики, які кинула всім учасникам освітнього процесу пандемія, вони приймають. Щоправда – не без труднощів. Ми навідались до двох місцевих шкіл, аби там довідатись про їхній досвід викладання і дізнатись, який же він, коронавірусний «граніт науки»?

З 12 березня в усіх освітніх закладах Черкас впровадили перші карантинні обмеження – пандемія коронавірусу, яка на той час вже «гуляла» світом, дісталась і до нашого міста. З цього ж дня черкаські школярі мали перейти на дистанційну форму навчання.

Весна 2020 стала випробуванням не лише для вчителів, а й для учнів і батьків – усі стали «заочниками». Це визнають і в міському Департаменті освіти та гуманітарної політики. Тут кажуть: перехід на жорсткі карантинні обмеження викрив основну – методичну проблему.

Синхронний формат навчання передбачає роботу учителя з учнем у режимі реального часу і дозоляє залучати учасників процесу миттєво.

Черкаська гімназія №9 – завжди в лідерах місцевої освіти. Однак навіть тут не були готові до викликів ковідного навчання.

Батьки ж мали допомогти своїй малечі розібратись у цьому всьому. При тому, що багато дорослих, попри розквіт цивілізації і тотальну доступність цифрового світу, і досі взагалі не користуються комп’ютерами.

Інна Кушталь – мама другокласниці Софійки. Зізнається, коли дізналась про перехід тоді ще першого класу доньки на дистанційне навчання, була шокована, як і решта батьків. Усі до цього поставились вкрай скептично.

Аби надалі працювати з дітьми по-новому і впевнено, бути готовими до будь-яких моментів протягом навчального року, влітку, поки діти відпочивали на канікулах, педагогам довелось навчатись самим. Деякі заклади організовували тренінги своїми силами, залучаючи вчителів інформатики, аби ті пояснили особливості кожної платформи і зорієнтували в роботі.

За словами директорки Дев’ятої гімназії Ірини Топчій, нині в навчальному закладі існує єдина платформа, у якій працюють усі без винятку вчителі та учні. Тут для себе обрали Google Classroom.

Черкаська спеціалізована школа №28 у своїй роботі зупинилась на платформі Google Meet. Там за розкладом організували уроки. То ж зараз, якщо стається, що якийсь клас іде на самоізоляцію, він навчається онлайн відповідно до розкладу.

За спостереженнями тутешніх учителів, щоразу 4-5 учнів можуть не виходити на зв’язок під час онлайн-уроків. Свої «Н» у журналі відвідування такі прогульники отримують так само, як в аудиторному форматі навчання.

Новий навчальний рік на Черкащині розпочався без запізнень – 1 вересня. Це дозволяла тодішня епідеміологічна ситуація в регіоні та в місті. Втім, з першого ж дня учасників навчального процесу готували до того, що все може змінитись у будь-яку хвилину. До слова, вже за тиждень, 7 вересня, карантин торкнувся першої черкаської школи: в одному з освітніх закладів на самоізоляцію пішло одразу декілька класів.

Враховуючи рекомендації МОЗ, особлива увага в організації навчання приділяється протиепідемічним заходам

Підлаштовуючись під ковідні реалії, черкаські школи змінили не тільки графік, а й формат своєї роботи. Хтось організував переміщення учнів освітнім закладом так, щоб вони якомога менше пересікались один з одним. Хтось розробив спеціальний розклад харчування і збільшив кількість столів у їдальні. За замовчуванням  регулярні провітрювання класних кімнат на кожній перерві, обробка рук дітей антисептиком (про це, кажуть вчителі, постійно нагадують малим).

Незвичних форм набула і організація самого навчання. Освітяни змушені були шукати нові методи. Так, у теплу пору року практикували проведення уроків на подвір’ї освітнього закладу: учні розміщувались із дотриманням безпечної дистанції, на свіжому повітрі. Особливо до душі такі заняття були молодшим класам!

Попри те, що левова частка начального процесу проходить в офлайні, деякі завдання діти отримують у обраних сервісах. Усе для того, аби і учні, і батьки не втрачали навиків користування ними і у випадку локдауну чи чергової карантинної самоізоляції не мали таких труднощів, як навесні.

Особливо болючим питанням нового навчального року стала дистанційна освіта. Було ясно, що бути в тому вигляді, як у березні – травні, вона не може.

Тим більше, освітяни виявили найбільш вразливу категорію, якій «дистанційка» йшла не на користь, радше – навпаки, суперечить основним принципам. Це початкова освіта і система Нова Українська Школа. Стало зрозуміло, що необхідно шукати способи, як зробити процес переходу з безпосереднього навчання до опосередкованого для дітей молодших класів найбільш цікавим та невразливим.

Про переваги і недоліки дистанційного навчання говорять самі вчителі. Переваг, кажуть, менше. Серед основних недоліків – учні втрачають мотивацію до навчання. Адже як не намагаються зацікавити вихованців, тим для засвоєння матеріалу потрібен контакт із учителем: виклад матеріалу, допомога, стимул, підказка. Через монітор це вкрай складно реалізувати.

Вирішувати долю «дистанційки» в Черкасах взялись шляхом опитування. Питали три категорії, які, власне, і є учасниками цього процесу: школярів, педагогів та батьків. Останні виступили категорично проти онлайн-навчання – 92% опитаних.

Не раділи освіті в комп’ютері й діти: лише 20% учнів вказали, що їхній результат на дистанційному навчанні покращився, у 80% опитаних – навпаки. 25% школярів не мали можливості вчасно, по розкладу, проходити онлайн-уроки, зокрема, через низький рівень доступу до інтернету.

Нині Черкаси працюють у новому, який став уже звичним, навчальному режимі. Усі школи міста відкриті, однак понад тисяча учнів перебувають на самоізоляції. Саме для таких дітей та класів організовано систему дистанційного навчання. Його регулює нещодавно розроблене положення МОН.

Досить часте явище, коли з різних причин половина класу повинна йти на карантин, інша ж половина – ні. Така ситуація була, наприклад, у школі №28. Тут класам надавалась можливість повністю переходити на дистанційне навчання. Втім здорові діти сказали, що хочуть ходити до школи, тому вчителі запропонували їм змішану форму занять: коли частина учнів знаходиться на уроці онлайн, решта ж перебувають безпосередньо в аудиторії.