14 жовтня українці відзначають день захисника України. Рік тому за відповідний законопроект Петра Порошенка проголосували більшість депутатів Верховної Ради. Саме цей день вибрали не випадково.
Петро Порошенко, Президент України Ми обрали свято Покрови. Наше козацьке горде запорізьке свято, яке тепер буде святкуватися.
З початком війни на Донбасі українська армія зробила неможливе. Вона – відродилась. Проте ще досі перебуває на стадії свого становлення. А – це процес не легкий. І серед матеріальних проблем ми часто збуваємо про психологічний стан військових. А це – не менш важливо, – кажуть психологи.
Надія Войціцька, психолог Розуміння, чисто людського розуміння, звідки вони прийшли і що вони там робили. Треба розуміти, що вони прийшли звідти інші. Вони виконали свій святий обов’язок захисту нашої Вітчизни.
Військові на передовій переживають надпотужний удар. Але всі як один кажуть: ще більший удар – це байдужість суспільства та несправедливість у державі.
Віктор, учасник АТО, "кіборг" Общество не понимает, что там реальная война. Ми приезжаем, видим, как здесь люди живут. Такое ощущение, что не осознают.
Військовикам важлива не лише матеріальна підтримка, а й психологічна. І те, і те зазвичай дають волонтери.
Яна Щербатюк, волонтер В час тотальної байдужості їм бракує звичайної людської уваги, яка б виражалась в листівках, цукерках, в посмішках. Їм бракує уваги і щоб люди дякували.
Роман перебував в зоні АТО невесні 2014 – на початку конфлікту. Чоловік каже: коли їхав, то ще не розумів, що там – реальна війна.
Роман Ннауменко, учасник АТО Осознание того, что это уже война приходило постепенно, оно не было резким. Когда гибнут товарищи, когда тебе говорят, что тот погиб, тот взорвался, тот стал инвалидом, уже ты понимаешь, что это идет война.
Ті події він не забуде ніколи. Проте зізнається: від сильного морального потрясіння вберегло почуття відповідальності за своїх 18-річних підлеглих.
Роман Науменко, учасник АТО Ты просто не имееш морального права себя жалеть. Твоя задача – привезти всех жывыми. Своих я всех привез. А потом уже начались потери.
Ігор Волошин – офіцер кадровик. Рік тому в липні їхній БТР підірвався на фугасі. З усього екіпажу вижив він та ще троє побратимів. Майже рік він провів на лікарняному ліжку. Чоловік зізнається: морально пережити війну складно для всіх. І підготуватись до цього неможливо.
Ігор Волошин, офіцер Державної прикордонної служби Ми всі не готувались до цього. І так само рядові солдати вже там готуються. І депресія присутня в кожного, мабуть через нові переживання.
Тепер Ігор працює в навчальному прикордонному центрі Оршанець. Тут готують бійців на передову. Навчають користуватись різноманітною зброєю. Проте чоловік зазнається: не заздрить тим, хто лише збирається їхати в зону проведення бойових дій. Адже зараз в суспільстві немає того патріотизму, яке було рік тому.
Ігор Волошин, офіцер Державної прикордонної служби В людей тоді було патріотичне налаштування. Зараз такого немає. Люди пригнічені. Тобто вони, грубо кажучи, сидять і чекають своєї смерті. Вибачте за мої висловлювання, але так воно і є.
Чудово розуміє бійців АТО Олег Роскопін – учасник війни в Афганістані. Коли він приїхав до дому з Кавказу, тоді взагалі ніхто не розумів, де він був і для чого.
Олег Роскопін, "афганець" На другий день, коли я повернувся з Афганістану додому, багато друзів навіть не знали де я був. Запитували, чому я так довго не виходив гуляти. Я навіть не міг пояснити, бо люди не сприймали це серйозно. Вони не знали про ті події. Тільки деякі сприймали це з якимось розумінням.
Чоловік згадує: найбільше дратують прямі запитання про ті події і про те, що довелось побачити. Адже по поверненню до дому хочеться забути це як страшний сон. Але спогади переслідують і досі.
Олег Роскопін, "афганець" Це абсолютно природньо, це така захисна реакція людини, яка відчуває страх від оцих взривів, вистрілів і так далі. Людина повертається до нормального життя і має пройти якийсь час, поки вона адаптується до всіх цих звуків.
Проте Олег зізнається: сучасним українським військовим навіть трохи заздрить. Адже вони відстоюють незалежність та цілісність своєї країни. А – це головне. Якраз через патріотизм до війська пішов і Сергій Галян.
Сергій Галян, учасник АТО, "кіборг" Там только из-за того, чтобы нашы близкие не увидели, что такое война. И потому важна непосредственная піддержка людей, а не политиков и генералитета.
Хлопець зізнається: повернутися в теплу домівку після холодного окопу також не легко. Адже після побаченого постійно переживаєш за тих побратимів, які ще не вдома. Але найбільше після повернення додому дратують безглузді запитання знайомих.
Сергій Галян, учасник АТО, "кіборг" Єсть такой негласный список вопросов в каждой стране и в каждом конфликте. Вопросов, которие ни при каких обстоятельствах нельзя задавать солдатую. Человек, который не был на войне, он все равно этого не поймет.
Сергій вважає: щоб у майбутньому в Україні не було війни, треба пояснювати дітям змалку, як це страшно і як треба любити свою країну.
Главное, чтобы вы всегда держались вместе друг за друга. И тога, я думаю, все у вас будет хорошо.
Йому прикро, що такі маленькі діти вже так багато знають про війну.
Я хочу побажати нашим військовим, щоб більше не гинули їх друзі і все було добре.
Я їм бажаю, щоб вони швидше повертались додому цілими і неушкодженими.
Війна – це коли відважні і сміливі солдати ризикують своїм життям, щоб ми могли спокійно ходити до школи, весело гратися, щоб ми ніколи не чули пострілів і не бачили вибухів.
Кожен солдат, який побував на передовій, – це безперечно герой. І головне для нього – це надійний тил та підтримка суспільства. Справді непереможною армія стане тоді, коли кожен солдат відчуватиме палку підтримку мільйонів. Тому про військових треба пам’ятати не лише у свята, а щоденно.
