В оприлюдненому тексті законопроекту про внесення змін до Конституції щодо децентралізації влади, який вніс Президент України, міститься суттєве обмеження прав місцевого самоврядування, що зменшує вірогідність ухвалення цих змін 300-ми голосами парламентарів. Найбільше запитань – до ст. 119 та ст. 144 цього законопроекту.
Так, у ст. 144-й йдеться про те, що "у разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці,Президент Українизупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України,тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого".
Якщо ще можна пояснити логіку зупинки Президентом рішень органів місцевої влади, то фактичне право ліквідувати органи місцевого самоврядування пояснити важко.
Крім того, не зрозуміло, що таке "акт, що не відповідає Конституції України. Скажімо, виходить, що можна розпустити районну чи обласну раду за те, що вона, наприклад, ввела якісь платні послуги в школі чи лікарні. А оскільки цим рішенням порушується Конституція, де вказано, що освіта і медицина у нас безкоштовні, то можна зупинити її повноваження?
Зупинка Президентом дії відповідного акту і звернення до суду – логічні, але право Президента зупиняти повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та ще призначати тимчасового державного уповноваженого – м’яко кажучи, суперечливе з точки зору принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.
Ще більше зауважень до інституту префектів, який, згідно зі ст. 144 "зупиняє дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду". Це на практиці означає, що префект може зупинити будь-яке рішення, скажімо, міського голови чи міської ради і таким чином паралізувати діяльність обраного територіальною громадою мера чи ради.
І найрезонансніше. П. 5 ст. 119 законопроекту передбачає, що префект "на підставі і в порядку, що визначені законом,видає акти, які є обов’язковими на відповідній території".
Ця теза, фактично, перекреслює ідею представницької влади, оскільки принцип обов’язковості рішень префекта, якого призначає Президент, означає, що його рішення поширюються не лише на територіальні органи центральних органів виконавчої влади, а й на інститути місцевого самоврядування чи правоохоронні органи, що діють на території області чи району.
До речі, представницькі органи влади (ради громад, районні та обласні ради)не мають жодних механізмів стримування можливої незаконної діїпрефектів!
Отож, узагальнюючи повноваження нового інституту префектів, можемо сказати, що у законопроекті Президента йдеться про можливу появу 27 "регіональних президентів", популярно кажучи, – "смотрящих" (префекти призначаються у 25 областях, у Києві та Севастополі).
