І отак ти розмовляєш із ним, і він сміливо розказує, як планує перебити всіх бойовиків, і що йому зовсім не страшно…
"А ту передачку, що мені передали, я довго не використовував, поки всім не похвалився", – по-дитячому викликає посмішку він. О 17 він, як завжди, завершує розмову словами "Ну не прощаюсь…". А вранці ти дізнаєшся, що його більше немає. Снаряд бойовиків наздогнав його. Та він не прощався, а отже, ти віриш, що він тепер оберігає тебе з висоти Небесної варти… І гріє хоча б те, що загинув він не в голоді і холоді, як собака. У нього був той мінімум, який може бути на війні. Завдяки моїм друзям, які не шкодують часу і зусиль, аби допомагати бійцям.
Чергова передача нашим солдатам відправляється на Схід. Там і ватні штани, і зимові берци, і термобілизна, теплі ковдри, тепла форма. Особливо дбайливо передаємо часник і малюночок трирічного Богданчика, який просить солдата повертатися живим. Не будьте байдужими. Ходити під мирним небом – не наша з вами заслуга. Але зігріти бійців може кожен!
ПриватБанк
4149 4378 1509 2547.
Фомічова Юлія Володимирівна.