Ухвалений Закон про місцеві вибори нагадує цукерку в гарній обгортці, під якою ми знаходимо продукт сумнівної якості.
Для об"єктивності почну із обгортки. Які в Законі є позитиви:
1. Вибори мерів великих міст у 2 тури.
2. Запроваджено невеликий механізм внутрішньопартійної демократії.
Місце кандидата у прохідному списку партії буде залежати від відсотка виборців, які проголосували за кандидата на окрузі. Але у цьому списку будуть і "блатні" місця. У Законі депутати зарезервували перші місця у списку для місцевих партійних вождів, незалежно від того, яку підтримку виборців вони отримають. Окрім цього, процес висунення кандидатів все одно буде під повним контролем партійної верхівки.
Загалом, попри запевнення владних політиків про "європейський прорив", ухвалений Закон насправді не є пропорційною моделлю із відкритими списками.
Оскільки в ньому є базові ознаки мажоритарки – є окремий округ і на окрузі є кандидат, що намагається взяти якнайбільше голосів. Це і стимулюватиме кандидатів до застосування елементів підкупу виборців – просто зараз вони будуть конкурувати не з представниками інших партій, а із своїми однопартійцями на інших округах. Тобто новий закон абсолютно не усуває мотивацію для підкупу – він її стимулює.
На додачу, за цією системою, є велика вірогідність, що 20-30 % округів взагалі не матимуть депутата, а на деяких округах їх буде 2, або навіть 3.
Як до цього поставляться виборці – залишається здогадуватись.
Для чого це зроблено?
Закон містить чіткі механізми, покликані залишити контроль за місцевим самоврядуванням для великих парламентських партій.
1. Тільки партії мають право висувати кандидатів у депутати міської та обласної і навіть районних рад.
2. Піднятий прохідний бар"єр із 3% до 5%.
Це відсікає від можливості бути представленим у місцевій раді невеликі партії, які не мають значних фінансових ресурсів для ведення широкої агітаційної кампанії.
3. Деякі політичні сили вимагали скоротити кількість депутатів, що фактично теж є замаскованим підвищенням прохідного бар"єру.
В такій ситуації для того, щоб отримати бодай 1 депутата партії треба було б набрати значно вищий відсоток голосів За таких умов, уявімо 3 тисячі голосів виборців проголосували, до прикладу, за Партію зелених і система позбавляє їх права бути представленим хоча б 1 депутатом, і ці голоси відійдуть кандидатам із Блоку Порошенка чи Партії регіонів?
Це відповідь на питання – Чому депутати демократичної коаліції завалили проект № 2831-2, якій розроблявся публічно, за участю громадських експертів, а натомість прийняли проект, який розроблявся кулуарно, ще й час тягнули до останнього.
На мій погляд ухвалений Закон – це фіговий листок, яким депутати парламентської коаліції намагаються прикрити власну неспроможність побороти корупцію у собі.
