Наш гурт постійно звуть у Крим виступати. Часто телефонують, звуть на дні міст. Ми живемо в різних інформаційних просторах. Згадайте, якими ми були самі по відношенню до держави якихось 5 років тому. Ми не відчували себе частиною держави, людьми, від яких щось в ній залежить. Ми жили в паралельному світі.
Ми погодилися в Криму виступити безкоштовно, але за умови, що перед нашим виступом прозвучить гімн України, а на заднику буде висіти український прапор. Ясна річ, організатори відмовилися.
Узагалі до анексії ми щоліта їздили на півострів з концертами, та й просто відпочивати.
Для мене весь Крим – одне улюблене місце. Я дуже люблю Коктебель. Там був чудовий нудистський пляж, де ми голяка під час студентства валяли дурня. У Сімеїзі досі згадую неймовірні пейзажі – там, до речі, я написав пісню "За буйки". У Новому Світі стрибали зі скель у воду, а в Балаклаві каталися на катері поруч з дельфінами.
У мене немає друзів, які їздять зараз відпочивати в Крим. У мене є друзі, які виявилися заручниками цієї ситуації, тому що вони самі – кримчани. Звичайно, я сильно переживаю, і мені не байдужі ці люди.
