Колись на початку 90-тих з мене не вийшло археолога. У 1991 році, закінчивши фінансовий технікум і отримавши економічну банківську освіту, зробив різкий поворот у своєму житті, вступивши до Київського національного університету імені Т. Шевченка на історичний факультет.
Це сталося завдяки появі книг про справжню історію України. Під враженням від усього цього в якийсь момент мені здалось, що історія – моя доля. Проте занадто великий історичний злам у вигляді проголошення незалежності України стався між вступними іспитами і початком нового навчального року.
Ще в минулому семестрі студенти складали іспити з історії комуністичної партії, а вже під час навчання на лекціях довелось почути, що трипільці, які жили чотири тисячі років тому на території нинішньої України, вже тоді були свідомими українцями. Тоді усвідомив: стану істориком, буду багато років працювати над власними науковими працями, а потім знову зміниться влада, і в найкращому випадку мені скажуть "Друже, то все фігня, що ти написав". А в найгіршому – ще й зроблять ворогом народу.
В результаті внутрішньої боротьби тоді, на початку 90-тих, у мені прагматик переміг романтика. Покинувши навчання на історичному факультеті, здобув освіту економіста.
До чого це я все? А до того, що на початку свого навчання я спеціалізувався на археології. Вирішив, що чим далі у глиб часів, тим складніше туди буде дістатись політикам. Але і через чверть століття цікавість до археології не зникла. Завжди мріяв, що коли в мене настане спокійне життя, братиму участь у археологічних дослідженнях на рівні хобі. Зі спокійним життям не склалось. А от на археологічні розкопки сьогодні завітав.
Нині в Холодному Яру проходить літня археологічна школа. У результаті об’єднання зусиль студентів-археологів і їхніх педагогів, а також співробітників Академії наук України відбуваються археологічні розкопки, які дають змогу дослідити, що за бурхливі історичні події відбувались протягом усього існування людської цивілізації. Ведуться одночасно розкопки як курганів, так і городища скіфської доби. З цікавістю ознайомивсь зі знахідками експедиції. Вони дають розуміння з більшою точністю, в який період і хто проживав на території величезного поселення, яке було під захистом знаменитого холодноярського скіфського валу. Судячи з усього, буремні події в Холодному Яру точились уже за кілька століть до нашої ери. Вочевидь, поселення завершило своє існування після того, як було спалене ворогами.
Також із гордістю взяв участь у посвяті студентів у археологи. Захоплений енергією, ентузіазмом і світлістю поглядів нашої молоді.
Окрім можливості доторкнутись до стародавньої холодноярської історії, обговорили з фахівцями й більш глобальні подальші кроки. Домовились, що по закінченню сезону археологічних експедицій зберемось робочою групою для напрацювань по змінах як до закону "Про охорону культурної спадщини", так і змін до Кримінально-процесуального кодексу України в частині посилення боротьби з "чорними археологами". Бо, на відміну від розкопок городища, в курганах науковцям знайти щось майже неможливо.
Кургани масово грабувались протягом останніх 2000 років. Але масштаби розграбувань сучасних мародерів, озброєних металошукачами, просто катастрофічні. Декому може здатись, що нині це не є пріоритетом у роботі українських законодавців. Я ж переконаний, що прийде час і стане "до цього". Почнуть спрямовуватись належні кошти на експедиції і дослідження, однак все, що грабується "чорними археологами", для науки зникає назавжди!
