Днями прямував вулицею Героїв Сталінграда на свій english lesson. Завірюха саме розпочала свій сольний номер: сніг плював у лице, а вітер був такий віртуозний, що якби якийсь там хлопець ненароком впустив би дві сотні, припасені для новорічного подарунку своїй коханій, то біг за ними з два квартали, аж у вухах свистіло б.
У цьому метеорологічному хаосі запримітив, як чоловік дорогою на велосипеді їхав, відносно старенькому такому, хоча і не юрського періоду, як то Україна, але і без всяких так ROCK SHOXовських наворотів. Від сильного вітру його вперто так почало хилити до бордюру. Проте чоловік вправно вивернув руль, практично за кілька сантиметрів від падіння, та поїхав далі, хоча напруженість поїздки відчувалася з кожним проїханим метром.
І тут після побаченого, на думку спала фраза – "Просто крути педалі", ну як ото – "Just do it". Їхати в таку погоду на велику – для деяких то дивина, але не про це. А про те, що завжди щось буде заважати, відволікати, зупиняти та і просто буде тяжко у досягненні якоїсь цілі чи то просто у житті, відмінному від життя хробаків.
Власне, справа у вмінні перебороти свою лінь, не зважати на обставини та, що важливо, не дивитися на інших. Бо людина соціальна істота і у більшості випадків зробить, як усі (що вже науково доведено). І, плануючи свій рік, думаю про те, що треба просто крутити педалі і не зважати на сніг та вітер, на те, що колеса грузнуть, а тобі вже хочеться просто на все забити і зупинитися, зрештою, здатися.
Тому просто крути педалі.
