Сидить у столовій, недалеко від нас, пара. 70 +. Вона і він. Я постійно бачу в анфас її і захоплююся. Можливо вона була на керівних посадах, а, можливо, вчителька. Вона настільки жіночна у свої 70+, що хочеться дивитися і насолоджуватися.
Об"єктивна реальність – зморшки, сиве волосся, пігментація, старість, одним словом. Але, є ще якась реальність. Інша. Де це все втрачає свою сутність. У неї гарно і просто причесане волосся. Вона змінює буси щодня! Під кофточку. Буси з натурального каменю: рожеві, сині, бордові – виблискують всіма своїми гранями. І персні на пальцях. Знаєте, так, як зараз модно. Молодь носить прості срібні на всіх пальцях або вибірково. У неї – на вказівному і менший – на мізинчику. Це так стильно – ніби вона з оцього нового покоління "Y", але, ніби говорить: "у мене стільки досвіду і років, що у простеньке кільце не вміститься, тому потрібні персні".
Я дивлюся на неї, любуюся і думаю: де ж вони беруть енергію? Щоб постійно прикрашати себе теж потрібні сили і натхнення. Сьогодні дівчата спрощують все: максимум – футболка і джинси, бо немає часу і так зручно. Насправді, немає енергії. Немає сил придумувати прикраси, підбирати під кофточки і отримувати від цього насолоду.
І от що дивно, око не падає на молодість, яка навколо в джинсах і футболках. А от на жінку 70+ падає, бо там така жіночність і шарм, і атмосфера, яку рідко зараз відчуваєш.
Ще раз переконуюся, що жіночність не залежить від віку. Це просто особлива атмосфера Жінки.
P.S. Замітьте, я ніде не сказала "бабуся", язик не повертається))
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
