Земельно-архітектурні лабіринти. Земля і архітектура традиційно були одними із найкорумпованіших сфер міського господарства.
В Черкасах вони багато років "належали" двом різним кланам (не буду називати прізвища, старші черкасці знають, кому). Тому це були різні управління і заступники мера – куратори управлінь також були різні.
Кілька перших місяців роботи я взагалі нічого не міг з цим подіяти. В мене ж увесь виконком був "чужим" – всі зами були моїми противниками, мій склад виконкому рада не підтримувала. Я працював просто один.
Першим променем сонця став Артур Савін. Він був заступником ще у Анатолія Волошина, потім його звільнили, а через рік він виграв суд щодо незаконного звільнення і поновився на посаді заступника, але вже мого.
Я не міг звільняти чи призначати заступників (це виключні повноваження міської ради), але я міг розподіляти повноваження між ними. Багаторічний "земельний" куратор тут же отримав надважливе і єдине повноваження – курувати роботу міського архіву :). А новим куратором став Савін.
Почали ми з малого. Елементарного порядку. Сьогодні більшість черкасців вже не пам'ятають, але до 2007 року майже на кожній зупинці транспорту і в усіх людних місцях стояли ігрові автомати. Загалом по місту більше 200 одиниць. Жертвами одноруких бандитів ставали переважно пенсіонери і діти.
Артур дуже грамотно і ефектно поставився до завдання звільнити місто від автоматів. Ми взяли величезну вантажівку з довжелезним причіпом. Залучили потужний автокран. І посеред білого дня буквально виривали ці автомати з коренем. За перший день демонтували десятків півтора. На наступний ранок в місті не лишилось жодного однорукого бандита. Анонімні власники зрозуміли, що домовитися не вдасться і швиденько демонтувалися самі.
В кожному із демонтованих нами автоматів ми вилучили і актували готівку. В кожному було від 12 до 17 тисяч гривень!!! Можете уявити, скільки грошей вилучалося щоденно у азартозалежних черкасців?
Після ігрових автоматів перейшли до біг-бордів. На той час на кожному перехресті бульвара Шевченка стояло від 8 до 12 бордів. За рік вдалося звільнити головну вулицю Черкас від 2/3 реклами. Величезна заслуга в цьому Оксани Поліщук, яка розробила детальну схему розміщення зовнішньої реклами в місті і типові зразки рекламоносіїв. Схема передбачає повне звільнення від реклами всієї центральної частини міста. На жаль, досі ця схема не до кінця втілена через числені судові процеси з "головним біг-бордистом" міста 🙁
Наступний "прорив" у сфері землекористування і архітектури пов'язаний із приходом на цей напрямок Сергій Гура. За кілька місяців була проведена титанічна робота – чистка авгієвих стаєн. Ми виявили тисячі "заморожених" справ. Громадяни і підприємства зверталися до мерії з питаннями відведення землі під їхніми будинками чи виробництвами. Справи тупо клалися під сукно і нікуди не рухалися, доки заявник не приходив із хабарем. Улюблена фраза тодішнього земельного "барона": "Справа мусить вилежатись і набрати ваги". Лише по відомству головного архітектора виявили понад 2 500 таких "прострочених"справ.
Сергій спільно із Мариною Геращенко, Русланом Алдагановим, новопризначеним головним архітектором Миколою Упирем побудували новий департамент, який об'єднав землю і архітектуру і дали рух всім замороженим справам. А Любов Полішкевич створила ефективну систему документообігу і контролю, завдяки якій справи перестали пропадати і почали розглядатися вчасно.
Правда, боротьба з корупцією нас підштовхнула до ще одного рішення – встановити турнікети і жорстку пропускну систему. Моя логіка проста – якщо заявник не хоче нічого протизаконного, то йому достатньо подати свої документи в канцелярію. Йому не потрібно тинятися кабінетами. А от якщо він хоче обійти закон – тоді йому треба зустрічатися з чиновником віч-на-віч. Безумовно, турнікети не поклали край крупній корупції, але, принаймні, захистили від вимагання грошей пересічних громадян. До цього "такса" на приватизацію землі під приватним будинком становила 300 доларів.
