Україна сьогодні – це держава-гібрид. Тобто така, що під маскою демократії ховає звірячу морду диктатури. А ще гірше те, що вітчизняне правосуддя вже скотилось до рівня інквізиції. Замість сили права наступає право сили.
Плюньте у вічі тому, хто каже, що розвиток нашої країни зупинився, що немає у нас ані зростання, ані стабільності. Підла брехня, підступний наклеп і зухвала провокація. Навпаки. Україна продовжує розвиватися. Падіння рівня життя стабільне як ніколи. Стрімкість зростання цін може посперечатись зі стрімкістю падіння вод Ніагарського водоспаду. Ще бурхливіше відбувається розвиток вітчизняної демократії. За останнім рейтингом Україна випала із реєстру країн, що розвивають демократію, а натомість увійшла у перелік так званих гібридів. Тобто таких, у яких під ширмою показної, несправжньої демократії, будується, або й вже панує жорсткий авторитарний режим. Особливо яскраво це ілюструє нинішній стан вітчизняного правосуддя. На словах, вищі посадовці держави торочать про рівність всіх перед законом, про презумпцію невинуватості, про право на захист, про свободу і неупередженість судів. Втім, на ділі все у точності до навпаки. Особливо це стосується судів і судочинства. Більш гнилої структури в Україні не знайти.
Кілька прикладів. Тимошенко за суто політичне рішення у газових переговорах із Росією отримала реально сім років позбавлення волі. Всупереч елементарним нормам прав людини її поспішили запроторити до колонії. Нікого не бентежить те, що досі ще триває розслідування інших, порушених проти неї ж, кримінальних справ. І це не кажучи вже про те, що Юлія Тимошенко «заробила» сім років «неба в клітинку» за те, щоб Україні продавали газ за 200 із гаком доларів за тисячу кубів. І це при тому, що Янукович із Азаровим ощасливили нас тим, що для України газ вже коштує по 450 доларів за тисячу кубів. 200 погано, а 450 у самий раз? – Парадокс! Українська Феміда не лише сліпа, але глуха і недоумкувата. Бо вона вже показала, що не здатна робити найпростіший аналіз доказів, пред’явлених сторонами обвинувачення та захисту. Суть головного звинувачення проти «Білої леді» – зловживання службовим положенням. Теж саме білими нитками шиють і Юрію Луценку. Ні він, ні Юлія Тимошенко, наголошую, нікого не вбили.
Тепер, для порівняння, інший вирок. За замордованого у стінах райвідділку, перевертнями у міліцейській формі студента Індила, винний отримав 5 років умовно. Цьому міліціонеру інкримінували все той же злочин, що Тимошенко і Луценко – зловживання службовим становищем. Лицемірство влади вражає, бо ніхто із її представників не може, і не хоче пояснити, як зловживання службовим становищем могло спричинити смерть людини? Всім у цій країні ясно, що щодо Індила застосували катування, що працівники міліції по-звірячому мордували його, доки не закатували до смерті. Навіть школярі, а не те що вже великі київські дяді знають, що катування і зловживання службовим становищем – зовсім не одне і теж.
Вітчизняна система правосуддя чим далі, тим більше стає схожою на середньовічну інквізицію. І українській владі давно варто зрозуміти, що держава, у якій фальшиво-тотожними виявляються такі поняття як «правий» і «грошовитий», «правий» і «можновладець», «винний» і «незгодний», приречена. Керована владою Феміда здатна нещадно карати. Однак кожний несправедливий вирок, кожне протиправне рішення керованого суду, невпинно наближатиме таку державу до краху. Ніхто із громадян не стане на її захист. Тож держави просто не стане. Замість неї буде руїна. Не дарма мудрі латиняни твердили: «Справедливість важливіша за Світ».
