Нещодавно подав касаційну скаргу до Верховного Суду, який вже відкрив провадження у справі, і маю скромну надію, що хоча б він прийме законне рішення – визнає бездіяльність Кабінету Міністрів України протиправною і зобов’яже Уряд виконати прямі норми закону "Про закордонних українців".
Як народний депутат України і заступник голови Комітету у закордонних справах я майже три роки в рамках парламентського контролю веду боротьбу за це з нашою виконавчою владою – Урядом та МЗС України, яким ефективна співпраця з світовим українством геть байдужа.
У цій ситуації, навіть Світовий Конгрес Українців, провідна діаспорна організація світового українства, в останні роки став заручником саботажу з боку лицемірів у Кабінеті Міністрів України та МЗС України, зокрема прем’єр-міністра В.Гройсмана і міністра закордонних справ П.Клімкіна.
А поки, через ігнорування влади, зривається створення і розбудова сучасної державної системи співпраці з закордонними українцями та використання тих величезних можливостей, які вона може дати на користь Україні.
* * *
1. Від початку агресії Росії проти України світове українство та його різноманітні громадські об’єднання проявляють дієву солідарність з материнською Україною у відсічі зовнішнього агресора та відіграють важливу роль як в поширенні правдивої інформації в країнах перебування, так і в мобілізації всебічної міжнародної підтримки України у цей скрутний час.
Однак, попри важливу роль майже 20-мільйонного світового українства, Кабінет Міністрів України та МЗС України проявляють протиправну бездіяльність та безвідповідальність щодо забезпечення ефективної взаємодії Української держави із закордонними українцями на базі створення сучасної державної системи співпраці з ними, яка передбачена законодавством, передусім в Законі України "Про закордонних українців".
Так, Уряд та МЗС грубо нехтують вимогами закону "Про закордонних українців", зокрема щодо утворення спеціального центрального органу виконавчої влади (наприклад, Агентства) з питань співпраці із закордонними українцями, відповідального за реалізацію державної політики України у цій сфері.
У нинішніх міжнародних і політичних реаліях діяльність такого Агентства була б вкрай важлива як для мобілізації міжнародної підтримки України у світі, так і для забезпечення ефективного захисту прав українців на території колишнього СРСР, особливо в Росії, де українці зазнають систематичних утисків, а їхні права грубо порушуються, про що свідчить безліч добре відомих фактів (щодо цього, до речі, також є спеціальна постанова Верховної Ради України).
Інший приклад – Кабмін протягом більше 2-х років після закінчення у 2015 році передбаченої в законі "Про закордонних українців" Державної програми співпраці із закордонними українцями не затверджував нову державну цільову програму на наступний період. І лише після мого окремого судового позову на початку 2018 р. щодо незаконної бездіяльності Уряду така держпрограма на період до 2020 року була зрештою схвалена у травні 2018 року.
Змушений був зробити невтішний висновок, що нинішня позиція МЗС, і вслід за ним Кабміну, насправді спрямована на вихолощення сучасної державної моделі співпраці з закордонною діаспорою, побудованої на кращих зразках і практиках інших країн (Ізраїль, Польща та ін.) з великими світовими діаспорами, яка була підтримана раніше Верховною Радою та зафіксована в чинному, але на жаль і досі нереалізованому законі "Про закордонних українців".
Це також засвідчило небажання Уряду та МЗС нести відповідальність за формування та реалізацію державної політики України у сфері співпраці із багатомільйонним світовим українством.
Як народний депутат України я майже два роки в рамках парламентського контролю вів фактично безплідну "паперову війну" з цього питання з нашими органами виконавчої влади – Кабміном, Мін’юстом, МЗС та Мінфіном. В тому числі зробив два депутатських запити на Уряд, які виявилися безрезультатними і на які я отримував пустопорожні бюрократичні відписки.
Тож наприкінці 2017 р. я звернувся з позовом до Окружного адмінсуду м. Києва про визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України протиправною та зобов’язання Уряду виконати прямі норми статей 1-2 і 10-2 Закону України "Про закордонних українців" щодо функціонування центрального органу виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями як відповідального за реалізацію державної політики України у цій сфері.
На жаль, нереформовані Окружний адмінсуд м. Києва, а згодом й Київський апеляційний адмінсуд, в яких більшість старих суддів вже давно незалежні від закону, людської совісті і моралі, відхилили вимоги, викладені у моєму позові до Уряду.
Однак, "Contraspemspero!" (Без надії сподіваюсь!), як закликала Леся Українка. І маю скромну надію, що хоча б реформований Верховний Суд прийме законне рішення за моєю касаційною скаргою та визнає бездіяльність Кабінету Міністрів України протиправною і зобов’яже Уряд виконати прямі норми закону "Про закордонних українців".
2. Більше того, замість дієвих кроків у напрямку розбудови державної системи співпраці із закордонними українцями Уряд та МЗС вдалися до звичної практики "замилювання очей", зокрема зробивши таку поважну організацію, як Світовий Конгрес Українців, заручником свого саботажу і лицемірства.
Так, влада втягнула СКУ в свої маніпуляції та використовує так звані "меморандуми про співпрацю" як імітацію взаємодії із закордонними українцями, зокрема для створення позірної видимості співпраці перед українськимсуспільством та діаспорою.
Тож вимушений був звернутися до Окружного адмінсуду м. Києва з позовом до прем’єр-міністра В.Гройсмана про визнання протиправним і незаконним підписання ним "Меморандуму про співпрацю між Кабінетом Міністрів України та Світовим Конгресом Українців від 27 вересня 2016 року".
Безумовно, я поважаю і ціную вагому і важливу роль СКУ в житті діаспори та в зміцненні позитивного ставлення до українців і Української держави у світі. Тож під час Парламентської Асамблеї ОБСЄ в Берліні у липні цього року за ініціативою Президента СКУ пана ЕвгенаЧолія ми мали дискусію з метою пошуку взаємного порозуміння і злагоди. Очевидно, що ситуація з судовими суперечками навколо невиконання Урядом законодавства України та підписання "меморандуму про співпрацю" між Урядом і СКУ є ненормальною.
Водночас, я наголосив, що другий позов пов’язаний виключно з деструктивною, неконституційною та протиправною позицією Кабміну та МЗС, які саботують виконання прямих норм закону "Про закордонних українців", як це було описано вище, та намагаються прикрити свою бездіяльність і безвідповідальність підписанням меморандумів зі СКУ як ерзац-замінником створення і розбудови сучасної державної системи співпраці з закордонними українцями.
Моя державницька політико-правова позиція є цілком відкритою і публічною. Зокрема, вона була неодноразово висвітлена у цьому блозі в публікаціях "Держава повинна дбати про українців, які живуть за кордоном" від 18 квітня 2017 р. та "Держпрограмі співпраці з закордонними українцями бути!" від 4 березня 2018 р., а також викладена в газеті "Україна молода" у статті "Ненько, потурбуйся про своїх: уряд ігнорує закон щодо співпраці з закордонними українцями" від 18 травня 2017 р. та нещодавно у газеті "Голос України" від 10 жовтня 2018 р.
Тож, беручи до уваги нашу дискусію, прагнучи порозуміння із СКУ та йдучи на зустріч нашому порозумінню, я відкликав свій позов щодо нелегітимного "меморандуму про співпрацю" з СКУ. 13 вересня 2018 р. суд прийняв мою відмову від позову та ухвалив рішення закрити провадження у справі.
Я також надіслав офіційного листа Президенту СКУ п. ЕвгенуЧолію з детальним викладом усіх обставин, пов’язаних з моєю критикою Кабміну та МЗС і персонально прем’єр-міністра В.Гройсмана і міністра П.Клімкіна щодо саботажу створення та розбудови сучасної державної системи співпраці з світовим українством, передбаченої українським законодавством.
Закликав Світовий Конгрес Українців зайняти активну державницьку та правову позицію щодо необхідності неухильного виконання закону "Про закордонних українців" та звернутися з відповідним зверненням до Прем’єр-міністра України та Кабінету Міністрів України з підтримкою невідкладного утворення центрального органу виконавчої влади (агентства) з питань співпраці із закордонними українцями, як цього вимагає закон.
Сподіваюсь на поєднання наших зусиль з метою забезпечення співпраці Української держави із закордонними українцями на базі ефективної державної політики, спрямованої на збереження і всебічне процвітання світового українства в нерозривному єднанні з материнською Україною.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
