Я музикант і дуже люблю музику. Але, коли ми шось, типу, святкуємо — як правило, сидимо у тиші і очєнь емоціонально спілкуємося. Колеги зрозуміють – это не стaрость
Вчора був один з таких днів: день народження і всьо такоє…Вечір, тиша, сосни, bbq, дууууже близькі друзі, діти і звичайно Barnie??.
Тиша… Раптом, на сусідній вулиці, кіловат на 50, начал вєщать "знакомий голос Доманського в пєрємєшку із Джанкой Brothers" Посміялись, типу, "о, супер, ми зекономили на музиці та на ведучому для нашого корпоратива".
Сміялися недовго, близько 00:00 ми почули: "Боже какой мущіна, пЛєбса(как же бєз нєго), а також один трек ОЕ(для солідності) і много другіх, шоб ви не сумнівались, оочєнь красівих пєсєн.
Швидко з'ясували, що свій день народження атмєчаєт многоуважаємий Петром Алєксєвичом, бувший замєстітєль Єго адмінівсрації та по совмєстітєльству голова правління " ПАТ Миронівський Хлібопродукт (в народі – Наша Ряба) Юрій Косюк.
На мексиканських рифах діти стрибали і бавились у кавбойцев, под Лєпса ми намагалися дивитися футбол. Але, коли далеко опівночі, привсьомуваженії к Олечке Поляковой, захерачили "Шльопкі" саундтреком чи колисковою для Ваньки з Женькою, які, тупо, плакали та не могли заснути, ми вирішили поїхати вибачитись і попросити, хоча б без салюту, бо завтра в школу.
Вийшов мій улюблений охоронець, (дійсно добра і світла людина), сам вибачився і пообіцяв, що скоро все закінчиться. Ясно, що срати вони хотіли на нас та на слова того охоронця і ми ще довго "насолоджувалися" лєпсами та різною **йньою.
Я би може не писав, але уявив собі ситуацію, хоча б у Польщі чи будь-де у нормальній країні… Поліція була б за 3 хвилини і *рати вони б хотіли на хазяїна жизні.
