Мене давно цікавить питання, якою має бути відповідальність депутата місцевої ради при відсутності його фінансового забезпечення. Адже кожна робота повинна оплачуватися. Депутати значну частину свого часу витрачають на зустрічі з громадянами, вирішення їхніх питань, на комісії, наради, сесії… До того ж виборці зазвичай впевнені, що всі депутати, в тому числі і міськради, отримують величезні зарплати.
Наведу порівняння витрат на забезпечення народних обранців. У "Нормах витрат на одного народного депутата в 2016 році" зазначено:
– місячний оклад депутата Верховної Ради – 6109 гривен (на руки 4800-4900). У депутата міськоі ради – 0;
– представницькі витрати – 17425 гривень у місяць має народний обранець до Верховної Ради. У депутата міської ради – 0;
– телефонні послуги депутата ВР коштують бюджету 489 гривен на місяць.
Місцевий депутат за власні кошти веде переговори. Знову – 0.
– компенсація за проїзд Україною складає 2376 на банківську картку депутата ВР. А наш місцевий депутат платить у маршрутці, хоч і при цьому вирішує питання як міста, так і багатьох тисяч своїх виборців.
– у депутатів ВР є ще відшкодування за найм житла у середньому 13800, а де і як живе місцевий депутат нікого не хвилює. Тобто знову – 0.
– канцелярські витрати наших парламентарів складають 62,5 гривні, а нашим місцевим депутатам вони напевно зовсім не потрібні, бо і тут маємо 0.
– для забезпечення ефективної роботи народного депутата ще 30 тисяч гривень йде на оплату діяльності їхніх помічників. Із них зарплатний фонд помічників складає 25076 гривень, 400 гривень – відрядження у виборчі округи. При цьому місцевий депутат також може мати помічників, але суто на громадських засадах. Знову – 0.
Отже, підіб’ємо підсумки. Утримання депутата Верховноі Ради коштує платникам податків понад 65 тисяч гривень щомісяця, а міської ради – уже звичний нам 0.
Депутат міської ради витрачає і свій час, і сили, і кошти, а суспільство, здебільшого, вважає його своїм рабом. Я постійно стикалась зі сталим переконанням наших громадян, що якщо ти депутат, то ти повинна вирішити ТУТ і ЗАРАЗ, ТЕРМІНОВО всі їхні проблеми, що накопичувались і формувалися роками, що у тебе не може бути особистого життя, адже проблеми громадян і громади загалом – це найперше і найголовніше, що може бути у житті пересічного депутата-громадянина. Тобто громада ставиться до місцевого депутата як рабовласник до свого раба. Але при рабовласницькому ладі рабовласник годував, поїв свого раба. А зараз демократичне рабство?!
