| Днями бачив телепередачу про багатія, який зручності та вигоди міської квартири поміняв на сільське життя. І, схоже, зовсім про це не шкодує. А й справді, за чим йому шкодувати? Вони із дружиною збудували собі чималенький хутір, де тримають свиней, птахів і корову. Відтоді до столу завжди мають свіжі, а головне натуральні продукти. А кілька десятків кілометрів, що відділяє їхній маєток від своїх столичних офісів, подружжя щодня долає за допомогою фешенебельних позашляховиків. І не вважає це за якусь проблему. Майже 20 років тому таким же шляхом пішов і відомий московський мільйонер. Він так само, разом із родиною, оселився десь за три-дев’ять земель від Москви, на власному хуторі-фільварку. Все, що потрібно для життя, або майже все, родина мільйонера-ренегата виробляє сама. Та ще й чималі гроші заробляє, продаючи натуральні свіжі продукти іншим бізнесменам. «Вівця в мене коштує 600 доларів. Дорого? Кажете? Так. Це недешево. Але куплена в мене баранина нічим не поступається тій, яку продавали на базарах у середньовіччі. Ось у цьому і «фішка», – пояснив журналістам ренегат-товстосум. Якось, роблячи продуктовий шопінг, звернув увагу на абсолютно очевидну річ. На прилавках супермаркетів практично немає натуральних продуктів. Ковбасні вироби, які коштують дешевше, ніж м’ясо на базарі, мають підозрілий вигляд. Та й дорогі сорти цієї ж продукції викликають недовіру. Ніхто ж не знає, що туди під маркою м’яса запхнув виробник. Бо жодний виробник не скаже, що, задля більшого зиску, замість м’яса він у сосиски кладе таку собі суміш, що її отримують при переробці відходів тваринництва (тельбухи, шкіра, шерсть тощо). Сою, як досі вважають наївні, вже не використовують (вона теж недешева). І при цьому за живу вагу того ж м’яса селяни-виробники отримують жалюгідні копійки. Така ж картина й із молокопродуктами. Селянам молокозаводи за прийняте молоко платять не більше 1,5-2 грн. за літр натурального молока. А під виглядом молока продають у магазинах суміш води, хімії та пальмового жиру за ціною 10 гривень літр. Купив одного разу в магазині банку «згущенки». І лише вдома додивився, що на виготовлення цього продукту не витратили і краплі молока. Все – суцільна синтетика разом із кокосовим маслом. Молочні продукти, в яких немає ні краплі молока, ковбаса, в якій немає ні грама м’яса, – це теж політика. Причому, як не прикро, це політика нашої держави. Бо держава, в особі депутатів Верховної Ради, чиновників Кабміну тощо, явно не зацікавлена в тому, щоб переробники сільськогосподарської продукції продавали натуральні продукти. Вже кілька років поспіль верховна влада не дає гроші на контроль та перевірку якості харчових продуктів. Відтак дозволяє переробникам і комерсантам наживатися на людському здоров’ї. Я нізащо не повірю, що ненатуральні продукти можуть бути якіснішими та кориснішими за натуральні. Їй богу, не повірю. |
