Свого часу я створювала на телеканалі цикл матеріалів "Родом з сирітства", об’їжджала інтернати Черкащини та розпитувала у вихованців, як їм живеться. Зазвичай всі сумно розповідали, що все добре, що вони щасливі. Зрозуміло, стандартне життя людини в інтернаті – це перебувати на всьому спільному і робити все по команді.
Під час останньої поїздки на Івано-Франківщину мала можливість відвідати теж будинок соціального житла для дорослих, але зовсім іншого рівня. З 12 липня в Обертині працює будинок для сиріт з інвалідністю підтриманого типу "Оселя надії, віри та любові", який фінансується з обласного бюджету.
Керівник БО "Української благодійницької мережі" Василь Футерко – ініціатор цього проекту, розповідає:
"Вперше в Україні задіяний механізм соціального замовлення. Ті, які вже працюють за принципом підтриманого проживання (Львів, Запоріжжя), діють на благодійні кошти. Будинок в Обертині отримав фінансову підтримку від обласної влади. Ми перші, хто апробовує стандарти державної послуги підтриманого проживання.
Для Заходу такі будинки є абсолютною нормою. Вони з’явилися в 60-70 рр. минулого століття на зміну закритим інтернатам. У США і Європі теж були такі закриті інтернати, які порушували права людини, а потім їх суспільство дозріло і вони вирішили, що люди з інвалідністю мають право проживати в більш гідних умовах та почали переходити на створення власне таких невеличких будиночків.
Ми почали працювати над технічною частиною документації в 2017 році. Придбали цей будиночок за 6 тис доларів, достатньо недорого. 2 роки тривали ремонтні та оздоблювальні роботи. Зробили капітальний ремонт, залишилися стіни, фундамент, дах, все решта – нове (електропроводка, водопостачання, опалення, каналізація).
Зараз тут проживає 4 людини. Це – вихованці інтернатної системи соціального захисту. Для заселення обираємо тих, хто найсильніший, хто має потенціал, хто може проживати самостійно. У багатьох мешканців інтернатів – розумові вади.
Люба з Погонянського інтернату. Всі решта – із Залучанського будину-інтернату. Люба працює в кооперативі соціальної підтримки. Основний принцип підтриманого проживання – розуміти, що це не інтернат, це звичайний житловий будинок. Таке проживання дозволяє людям робити те, що вони можуть, зважаючи на їхній рівень розвитку, інтелектуальний чи фізичний. Тобто, допомога починається там, де закінчуються їхні власні можливості. Всі мешканці задіяні в тому, щоб мати власну справу та невеликий дохід від цієї справи. Вони власне відчувають, що теж щось можуть, а не лише є такими, що потребують.
Наприклад, Люба, крім того, що працює, разом з Уляною малюють картини. На доброчинному аукціоні їхні роботи користуються попитом. 12 картин придбав арт-директор однієї з Київських галерей. Яна виготовляє іграшки з фетру. Ігор Петрович недавно почав виготовляти свічки. Власне, в цьому є момент поєднання підтриманого проживання і соціального підприємництва і направду з власного досвіду волонтерства скажу, що багато дітей та дорослих з інтернатів могли б працювати повноцінно. Люба працює півдня, але на рівні дорослих. Для кожного можна знайти заняття, тоді людина по-іншому себе відчуває. Тому що в інтернаті як? Відвідають, щось дадуть, пожаліють і поїдуть. А щоб дати людині можливість, що людина сама щось може робити, що вона не є "попрошайкою". Таких підходів, на жаль, дуже мало.
В будинку живе 4 мешканці і 4 асистенти, які працюють позмінно. Одна людина перебуває цілодобово. Дві людини чергуються доба через три. Це не є самостійне проживання мешканців, вони користуються допомогою асистентів. Хоча вже з моменту поселення почали робити те, що раніше не робили. Наприклад, мити посуд, куховарити, прибирати. Це лише перші кроки. Це досить важко, бо люди 30 років прожили в інтернаті і не мали власної кухні, ванни, вітальні, власної кімнати. До іншого побуту треба звикати. Це все не просто. Є чимало запитань, але нам немає до кого звертатися, бо ми перші, хто започаткував такий будинок в Україні.
В абсолютній більшості громада села в цілому сприйняла позитивно звістку про відкриття такого будинку. Розуміли, що потрібно, що люди мають право проживати в звичайних умовах. Коли шукали асистентів, спілкувались з місцевими, десь були такі запитання: чи з руками, з ногами, чи агресивні? Але потім громада побачила, що це звичайні люди. І місцеві почали запитувати, чи є можливість працювати асистентами.
Ми розповідали іншим громадам, ініціювати створення таких будинків, але всі проігнорували, одна громада сказала, що їм нецікаво. Українські громади не готові приймати такі будиночки, можливо, тому що не мають прикладів, можливо,побоюються, як буде з фінансуванням.
Приємно, що нам вдалося досягнути співпраці з владою, отримати фінансування через соціальне замовлення. Тобто ми десь створюємо модель, яку можна наслідувати, повторювати в інших регіонах країни. Зараз у нас є така ініціатива передати естафету команді львів’ян. Ми вже маємо думки, як їм залучити допомогу, щоб придбати будинок. Фінансова допомога влади, механізм соціального замовлення, – це по суті тендер на закупівлю соціальних послуг, коли надавачем послуг є не державна організація, в даному випадку є благодійна організація. В нашому випадку ми і запропонували цей механізм зміни до відповідних документів, в результаті було передбачено фінансування в обласному бюджеті. Був оголошений конкурс і ми, як єдиний учасник, взяли в ньому участь і відповідно отримали фінансування. Департамент соціальної політики вже відшкодував за серпень – вересень за надання послуг підтриманого проживання.
Ми перші в Україні, хто апробовує таку форму соціального замовлення. Є різні соціальні послуги і можна проконсультуватися. Нам ні в кого. Тим більше, що форма підтриманого проживання є найскладнішою, бо це організація побуту, проживання, підтримки. Маємо багато труднощів, бо є першопрохідцями. Міністерство соціальної політики є розробником державного стандарту, яке точно не може дати відповіді на запитання, кажуть, ви апробовуйте, а ми будемо враховувати помилки, при описі стандартів. Можемо іншим порадити, бо від моменту створення маємо багато рецептів, багато напрацювань. Готові ділитися з колегами і вже почали це робити з командою зі Львова".
Зустріч журналістів з мешканцями будинку підтриманого проживання відбулася в межах проєкту "Регіональні медіа як активізатори громадськості в процесах європейської інтеграції України", котрий реалізується Фондом Міжнародної Солідарності (Варшава, Польща) і Товариством Лева (Львів) в рамках Програми "Підтримка Демократії" Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща.
