Знаю, що цей мій пост викличе неоднозначну реакцію. Хтось погодиться, а хтось обізве ханжою. Не претендую на повчання. Просто роздуми на тему…
Чому вживати ненормативну лексику сьогодні стало модним? Яка природа МАТеризації нації? Чому мовою маргіналів говорять сьогодні представники політичної еліти? Хай вояки, але чому все більше жінок, і навіть в середовищі письменників, журналістів, тих, хто за професією належить до інтелігенції, вдається до брутальної лайки?
Скажете, революція, війна, негаразди в житті, недосконалість світу? Але ж ми не перше покоління українців, яке пережило страждання, війну, голод. Однак ментально українці (на відміну від росіян) табуювали мат.
Мій покійний батько – дитина війни і голодних повоєнних років – не мав середньої освіти і дуже цього соромився. Його атестат ми отримували всією сім'єю. Не тому, що він не міг вивчитись, а тому, що люто працював зранку до ночі. Але за все життя ми не почули від нього жодного лайливого слова. Його ніхто не вчив цьому, не виховував. Гадаю, передалось ментально.
Я далека від думки, що ненормативна лексика не властива нам історично (як філолог знаю, як утворився і розвивався цей пласт лексики) і вже чую, як мені наводять цитату Леся Подерв'янського "моєю мовою говорять і продавці на базарі, і народні депутати", як фиркають шанувальники "бойового суржику". А хтось наведе слова Конфуція "достотньо, щоб слова передавали смисл". І дійсно, якими ще словами передати смисл нашого СЬОГОДНІ?
Тому не буду вправлятись у красномовстві і нагадаю лиш одну з багатьох інших думку І. Огієнка про те, що "мова – це форма національного організування". То невже нас, українців, організовує лайка?
