Так, я сама винна, що близько 22.30 йшла містом сама. "Чому б не прогулятися пішки?", – подумала я, повертаючись від подруги. Іти додому навіть на шпильках (які стали для мене рятівними пізніше) хвилин 10-15. Після цілого дня, проведеного в київському "Експоцентрі" на відкритому палючому сонці, важко відмовитися від спокуси пройтися прохолодним вечірнім містом. Вулиця Смілянська не була пусткою – йти було зовсім не страшно. Назустріч мені йшли люди, і обганяли також…
Я чула, що позаду мене хтось іде, але навіть не звернула на це уваги – може, у когось такий же темп руху, як і в мене. Та й озиратися було незручно – обидві руки були зайняті сумками. Коли я вже доходила до залізничного мосту, не одразу й зрозуміла, що трапилося: думала, що хтось зі знайомих вирішив мене підлякати, схопивши ззаду. Та за мить я зрозуміла, що на мене напав маніяк – із розряду сексуальних. Не буду описувати подробиць, яких жадали мої подруги ("А що саме ти кричала?", "А що саме він робив?"). Скажу єдине – я не кричала. Я репетувала так, що зірвала голос! Застосувала пару прийомів самооборони (і вкотре подумки подякувала своєму тренерові – заняття, на жаль, знадобилися). Тоді вже, вирвавшись, босоніж і без речей вискочила на дорогу, по якій – увага – і в один, і в інший бік снувало повно машин. Маніяк почимчикував "у двори".
І в усій цій мініатюрці, яка тривала буквально кілька секунд, обурив мене навіть не маніяк. Він – хвора людина, але, на жаль, не підлягає примусовому лікуванню. Він не боявся нападати, попри те, що навколо було повно людей. Знаєте, чому? У десяти метрах попереду мене йшло троє – жінка і двоє чоловіків, які обігнали мене за хвилину до інциденту. Думаєте, хоч озирнулись на мій крик? Де там! Коли я босоніж вискочила на дорогу і намагалась зупинити автівку, думаєте, хоч одна зупинилася? Пригальмовували – і проїжджали повз, навіть не висунувшись із вікна перевірити, чи я твереза, чи божевільна.
Ніяка Революція Гідності не врятує від типової української байдужості.
P.S. Цікаво, аби мої прийомчики з самооборони не спрацювали, люди просто б обходили повз чи зупинялись подивитись "шоу"?
