Церква Московського патріархату у гібридній війні, яку ми сьогодні маємо в Україні, відіграє певну роль. Перехід уже другої черкаської парафії із Московського у Київський патріархат за досить короткий час свідчить про те, що це не поодинокі випадки, а тенденція по всій Україні. У засобах інформації московського патріархату ці переходи намагаються представити як захоплення храмів Київським патріархатом, бандерівцями, Правим сектором та київською хунтою. Мета такої дезінформації, аби російська влада у міжнародних переговорах мала аргумент, що вона захищає права та релігійні свободи своїх віруючих на території України.
Я наголошую, що переходи парафій — добровільні. Громади, бачачи не патріотичну, не духовну та антиукраїнську позицію духовенства Московського патріархату, самі вирішують переходити. Як правило, міняють конфесію православну на православну, автокефальну чи Київського патріархату.
На Черкащині до Київського патріархату перейшла друга парафія за останніх півроку. Спроби були і в інших селах, однак їм не дали. Зокрема село Білозір’я намагалося провести голосування, але з Черкас приїхала група священиків та світських людей і зірвали голосування. У Хуторах була подібна ситуація, там голосувати не дали тітушки.
Перехід усіх громад по Україні і на Черкащині відбувається добровільно, без якогось тиску чи планування. В обох випадках успішного проведення зборів та переходу до Київського патріархату громада запросила Самооборону, у інших двох ситуаціях, коли збори було зірвано, самооборони на них не було. Тож це підтверджує, що люди в Україні вимушені захищати свої права для вільного вибору конфесійної приналежності.
Переходи парафій ми оцінюємо схвально і не лише тому, що у Київському патріархаті збільшується кількість віруючих. Перехід парафій реально наближає нас до утворення Єдиної помісної православної церкви в Україні. Як це є в інших православних державах. Я переконаний, що через конфесійне розділення у нас церква стала інструментом впливу іншої країни на Україну. Тому перехід в Київський патріархат позбавляє іноземні політичні центри можливості використовувати церкву в своїх цілях проти України.
Сьогодні в зоні АТО фактично заборонено священнодіяти, відправляти богослужіння усім конфесіям, окрім Московського патріархату. До парафіян наших церков з погрозами та попередженнями звертаються бойовики ЛНД та ДНР і попереджають, якщо наші віряни не перейдуть в лоно російської церкви – тоді з ними буде проведена розправа.
Низка священиків Київського патріархату були вимушені виїхати із зони АТО, адже їм погрожували розстрілами. Зник священик Київського патріархату зі Херсонщини, що був у зоні АТО. Тож ми можемо говорити, що на територіях, де панує військовий вплив Росії, права наших священиків та вірян утискаються.
