Автор цього тексту потрапив до Черкас випадково і мусить прожити цілий місяць у новому для нього місті. "ПроВсе" починає публікувати записки журналіста Романа Губи, який проходить стажування на нашому сайті за підтримки Media Development Foundation.
Варто зазначити, що будь-які мої враження є суб’єктивними і не претендують бути істиною. Автор не мав жодного бажання когось образити.
Позитивні
Люди
Коли яка-ніяка зірка приїжджає до чергового міста на гастролі, то перше, що вона каже місцевій газеті, – "Ваші жінки дуже гарні". Я до такого сексизму опускатися не буду, але скажу, що черкащани цілком приємні та привітні люди. Ніхто не відмовив мені в підказках на вулиці, а одного разу навіть провели до потрібного місця.
Транспорт
Мені довелося жити у віддаленому районі, але і пізно ввечері туди можна доїхати із центру. Маршрутка коштує три гривні і кондуктор навіть сам підходить за грошима. Тут на це ніхто не звертає уваги, а мені незвично. Потім категорія "транспорт" буде і в негативному аспекті, але про це пізніше.
Ціни на каву
Цілком логічно, що рівень життя та заробітних плат у Черкасах нижчий, ніж у Києві чи Львові, де живу я. Тому і каву "американо" тут можна випити за 11 гривень. Дріб’язок, але приємно. На жаль, з їжею в кафе такого дива не сталося.
Двомовність
Черкаси розташовані у самому центрі України, центристську позицію займають містяни і стосовно мови. Поки що мені не дуже зрозуміло, яка з мов у місті переважає. Черкащани легко переходять з російської на українську, і навпаки. Хтось віднесе цей пункт до негативних явищ, але не я.
Дніпро
Усі мої знайомі, які були в Черкасах, нахвалювали вид на річку. На жаль, взимку перевірити це непросто. Доводиться повірити на слово, але те, що я бачив з машини, було гарне.
Негативні
Комунальщина
Як завжди несподівано у січні Черкаси завалило снігом. Через це пішоходам та водіям доводиться борсатись у місиві зі снігу, бруду та води. Особлива біда з тротуарами, третій день я бачу як їх чистять, але результат невтішний. Ще й слизько.
Електротранспорт
Черкаський тролейбус повільно, але впевнено… помирає. Ця ситуація не є унікальною, але веселіше від цього не стає. Особливо у вихідні це помітно – тролейбус не дочекаєшся. Про те, що вже десь годині о сьомій-восьмій тролейбуси їдуть спати в депо, взагалі говорити не хочеться. Так бути не може.
Торгові центри
Центр Черкас – це така територія, де набудували купу торгових центрів, а десь в невеличких проміжках між ними засунули облраду, міську раду, драмтеатр і кілька будиночків. Я, звісно, перегинаю, але так спершу все і виглядає. Є бажання відсунути їх кудись подалі, на периферію. Але тоді розваг у центрі стане ще менше.
Відсутність хостела (нормального)
Річка, природа – на що це натякає? Правильно, на можливість внутрішнього туризму. Такими штуками переважно бавиться молодь, а їй навряд вистачить грошей на місцеві фешенебельні готелі. А єдиний хостел в місті передбачає ціни й умови не надто приємні. Отже, спочатку шукай попутника, щоб він тебе довіз до Черкас (потягом їхати з Києва не надто зручно, автобусом – дорого), потім шукай, у кого жити, потім думай, де розважатися… Ні, так справа з туризмом однозначно не піде.
Відсутність вегетаріанської їжі
Це, звісно, каприз, але хотілося б бачити в місцевих закладах громадського харчування щось і для тих, хто не їсть м’яса. За нормальні гроші. Взагалі, система громадського харчування у місті виглядає цікаво. Молоді люди і студенти не завжди могли сказати мені, де вони… їдять. Окрім дому, звісно. Є місця для людей з тугим гаманцем, де головне – не їжа, і просто місця, де можна взяти кави з тістечком. Але чогось середнього я не знайшов. Принаймні поки що.
