Чи знаєте ви, що Черкаси з давніх-давен були розвиненим торговельним центром? Тут збиралися гучні ярмарки, традиційні та святкові. У Черкаси з’їжджалися торговці не лише з України, а й з-за кордону. «ВІККА-новини» розпочинають цикл репортажів про незвичайні місцини Черкас. Сьогодні розповімо про призабутий історичний артефакт міського життя сторічної давнини – Рибний ряд. Місце торгівлі наших предків нині без охорони та без статусу. Далі – невеликий екскурс в історію від Олени Берестенко.
1909 рік – черкаські торгові ряди набувають нового архітектурного вигляду. У місті з’являється так званий Рибний ряд. Цегляна споруда, що збереже свій початковий вигляд ще довгих сто років.
2012 – тихий центр Черкас. Хлопці ганяють м’яча. Місцеві господині вивішують випрану білизну. На фоні цього побутового пейзажу видніються залишки того самого Рибного ряду. Він зведений за ескізом польського архітектора Владислава Городецького. Пам’ятка архітектури та історії стала жертвою вуличного графіті та недбалості чиновників. Останні залишки унікального черкаського базару нині потопають у бур’янах.
Подібні споруди потрібно оберігати, каже історик Сергій Шамара. Адже такі будівлі – чи не єдині свідки тогочасного життя Черкас.
Сергій Шамара, кандидат історичних наук: «У нас тут видно, що в 1909 році був збудований. Тобто оновлявся ринок постійно. Тут були дерев’яні будівлі, це – будівля цегляна. Вона збереглася. Тобто, цій будівлі, яка за мною, їй понад сто років».
Колишній Михайлівський ринок та його Рибний ряд – були економічним центром області, розповідає історик.
Сергій Шамара, кандидат історичних наук: «Раніше тут базарували, раніше тут стояв Собор. Вулиці Лазарєва, яка є сьогодні, не існувало. Вулиця Дашкевича раніше називалася Больнічная. Того що лікарня туди далі знаходилася у центрі міста, за Шевченка. І Байди Вишневецького сучасна називалася Поліцейська».
Сьогодні мало хто з місцевих знає, що живе поряд із пам’яткою архітектури початку двадцятого століття. Перехожі не помічають напису, що сховався за бур’янами. Щоправда, школяр Артем – не з їх числа.
Артем, черкасець: «Батьки розповідали. – А що казали? – Ну що там рибу раніше продавали. Цілий ряд великий там».
Чув лише назву пам’ятки, але не знає подробиць Юрій. Живе тут, каже, з 1998 року.
Юрій, черкасець: «Читав історію колись. А так нічого більше не знаю».
Нічого не знає про Михайлівський базар та його залишки і черкащанка Оксана. Але просить звернути увагу на цю споруду. Шкода будівлі, що гине просто на очах, каже дівчина.
Оксана, черкащанка: «Щоб якось наша влада покращила зовнішній стан цієї старовинної будівлі».
Тим часом Сергій Шамара переконаний – екскурсії для туристів можна було б починати саме з цього місця. І таку ідею легко втілити в життя. Для цього потрібно небагато – нарешті звернути увагу на пам’ятку архітектури та облаштувати невеликий майданчик навколо.
Сергій Шамара, кандидат історичних наук: «Якщо тут облагородити все, зробити такий майданчик непоганий, то сюди можна було б як до туристичного об’єкта підводити і звідсіля можна починати розмови про історичний центр міста Черкаси».
