Близнюки завжди користуються підвищеною увагою оточуючих. Поглянеш на пару людей, схожих один на одного як дві краплі, і під впливом суспільних стереотипів у більшості з нас одразу виникає низка питань: чи правда, що близнюки "відчувають" один одного, як це – бачити в іншій людині своє відображення, чи збігаються їхні смаки. Сайт "in.ck.ua" вирішив дізнатися у близнюків з Черкас, як це бути схожим один на одного?
Сестри Яна та Інна Онищенко із Черкас у дитинстві були ідентичними близнюками. У садок навіть ходили з іменними беджами. А в школі Яна часто здавала домашнє завдання за Інну та навпаки.
"А одного разу ми вирішили пожартувати над хлопцем і пішли на побачення вдвох, виходили до нього по черзі. Юнак не знав, що нас двоє. Коли зустріч завершувалася, ми вийшли до нього обидві, хлопець був шокований", – розповіла Яна Онищенко.
Натомість Інну вже почало злити, коли її плутають із сестрою. Каже, що вони різні люди, і смаки розходяться практично в усьому, хіба що вподобання в їжі та одязі трохи схожі.
"У дитинстві нас завжди однаково одягали, але це ніколи не викликало зніяковіння. Те, що у близнюків розвинена інтуїція щодо один одного – це міф, придуманий людиною, у якої ніколи не було близнюка", – зазначила Інна Онищенко.
Близнюки Андрій та Іван Мандрікови теж зізнаються, що у школі "міняються" іменами заради оцінок та їм подобаються однакові дівчата. Інколи Андрій представляється братом для розіграшів, а Іван відчуває брата на відстані.
"Наша творчість дуже допомагає відчувати один одного. Під час виступів я інтуїтивно розумію, коли потрібно допомогти брату, доповнити. В принципі так само відбувається і в житті. Часто відчуваю настрій Андрія на відстані. Знаю, що саме в цей момент брат подзвонить або зайде додому. Ми навіть сваримося рідко. Близнюки відчувають один одного – це правда. Ми все робимо разом із дитинства. Вступати до ВНЗ теж плануємо вдвох. Навіть одягаємося завжди однаково, щоб ніхто не виділявся. У нас в усьому сходяться смаки, навіть фільми однакові любимо. І дівчата нам подобаються схожі, тому нам потрібні близнючки", – зазначив Іван Мандріков.
Андрій у свою чергу зазначає, що коли у тебе є близнюк, нудно ніколи не буде.
Сестрів Анну та Ольгу Смоляк з дитинства вважали одним цілим. Їх навіть жартома називали одним іменем – "ОляАня". Сама ж Анна їздила на олімпіади замість сестри, а Ольга найкращим другом вважає свою близнючку.
"Ми схожі лише зовні: Оля – дуже творча натура, я більше люблю точні науки. Ще я дуже довірлива, Оля не раз мене зупиняла і "відкривала очі" на ситуацію. Важко пояснити зв'язок між близнюками, але ми відчуваємо навіть фізичний біль. Коли Олі робили операцію, я відчувала біль у тому ж місці, що і сестра. Можливо це і самонавіювання, але ми навіть за телефонним дзвінком можемо зрозуміти, що щось трапилося", – зізналася Анна.
Ольга Смоляк зізнається, що бачиться з сестрою кожного дня, хоча живуть вони окремо.
"Мати сестру-близнюка – це круто. У нас ніколи не було близьких подруг. Завжди найкращим другом є сестра. Напевно, неправильно близнюкам їхати далеко один від одного. Ми повинні триматися разом, тому що так спокійніше на душі. Звичайно, у кожної своє життя і своя дорога, але навіть якщо одна з нас зважиться на переїзд, хотілося б, щоб друга зробила так само", – розповіла Ольга.
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкащанка увійшла до рейтингу волонтерів, які змінили країну.
