Українці за кордоном. Де шукають щастя наші співвітчизники та чим закінчуються їх мандри? Про це та багато іншого розповів молодий, але досвідчений у закордонних заробітках черкащанин Віталій Гедз.
"Жив у Черкасах, 6 років пропрацював на одній роботі і раптом зрозумів, що в житті треба щось міняти", – каже хлопець.
За останні три роки Віталій відвідував іноземні держави як заробітчанин 5 разів і на цьому зупинятися не збирається. Поїздки тривали півтора-три місяці. Вони були сповнені нелегкої праці, корисного життєвого досвіду та незабутніх вражень і відкриттів.
"Перша робота за кордоном – це був сезонний збір ягід в Фінляндії. Мені тоді було 26 років. Поїхали разом з дружиною у групі з 8 осіб", – згадує Віталій. Тоді він пробув за кордоном півтора місяці. З них – половину працювали, а інший час присвятили собі.
З дружиною на тлі фінських красот/ фото з архіву Віталія Гедзя
"Ми рибачили, відпочивали, знайомилися з країною. Вразила чистота і те, що 90% місцевого населення вільно спілкується англійською", – ділиться спогадами черкащанин та радіє, що саме у Скандинавії нарешті кинув палити. Настільки дорогими виявилися цигарки у північній країні.
Заробіток під час сезонного збору ягід залежить від урожаю. Під час тієї поїздки Віталій з дружиною заробили близько 2,5 тисячі євро.
В Фінляндії за день можна зібрати декілька відер брусниці/ фото з архіву Віталія Гедзя
Одразу після повернення з Фінляндії молоде подружжя роздало борги, які чекали їх в Україні, і поїхало відпочити до Єгипту.
"Дружина завагітніла і в наступні поїздки я вже вирушав сам. У 2014 році я двічі їздив до Польщі: на 3 і 2 місяці. А в березні поточного року поїхав у Словаччину через Польщу. Після Словаччини вирушив у Швецію на збір ягід. Але врожай був поганий і там я пробув до кінця серпня. Потім знову була поїздка до Польщі, яка закінчилася передчасно через те, що місцевий шеф не продовжив нам візи", – розповідає про пригоди мандрівник.
У Польщі Віталію, інженеру-електрику за освітою з 6-річним досвідом роботи, вдалося влаштуватися за професією. Але почалася ця історія з певних перешкод.
"Мене покликав на цю роботу товариш. Я набрав інструментів, поїхав. На місці з’ясувалося, що з тим заробітком не вийшло. Я фактично впав у депресію, весь день промовчав. Ми опинилися на вулиці, без житла, майже без грошей. А вдома залишилася вагітна дружина та борги", – згадує найважчі миті свого закордонного життя черкащанин. Допомога прийшла несподівано і звідки не чекав – дружині вдалося на відстані домовитися про роботу для чоловіка.
"Через день я вже був у іншому кінці Польщі. Мене поставили бригадиром над українськими робітниками. Працював з поляками, майже не володіючи їхньою мовою", – зазначає Віталій та підкреслює, що від спілкування з ними залишились різні враження. Дехто з жителів Польщі дивиться на українців зухвало і скаржиться, що вони залишають без роботи місцевих. І не дивно: українці працьовитіші, менше п’ють. Натомість більшість поляків, за словами черкащанина, привітні до жителів України, співчувають військово-політичній ситуації.
За кордоном багато українців-заробітчан. "Коли пливли на поромі з Польщі у Швецію, виявилося, що на борту 80% українців", – дивується Віталій. У Словаччині ж, де він працював на атомній електростанції, зустрів маріупольчанина. Там за місяць Віталій заробляв 650 євро. Бригадирами в Словаччині були румуни, а майстрами італійці. З останніми, за словами Віталія, було найприємніше працювати: дуже охайні та ввічливі.
Працьовиті українці без роботи не залишаються/ фото з архіву Віталія Гедзя
У Швеції на зборі ягід Віталій працював під керівництвом словака. Там же познайомився з сірійцем Хусамом. Він колись навчався у Харкові на хірурга. "Його країна не дозволила йому закінчити освіту, призвали додому на війну, але він не погодився та подався до Європи. Хусама як біженця прийняла Швеція, де йому відкрили вид на проживання. Мешкає тепер у місті Мальме. Має житло, отримує грошову допомогу від держави у 800 євро та запрошує у гості", – радіє з товариша Віталій та каже, що таку чисту відверту людину давно не зустрічав.
Після всіх мандрів на привітного черкащанина чекають ще і в Болгарії. Перебуваючи в Словаччині, він затоваришував з болгарином Івеліном. Тож не виключає, що наступним літом з дружиною та донькою відправиться відпочити до Варни.
Польський шеф, з яким Віталій Гедз працював востаннє, теж не проти повернути працьовитого черкащанина до себе на роботу і зараз вирішує питання легалізації своїх українських робітників.
Віталій і сам допомагає знайомим і просто охочим виїхати в Польщу. Він застерігає земляків від ненадійних посередників, на яких одного разу сам натрапив. "Вони здали нас просто в рабство і недоплатили", – зазначає він та радить всім, хто збирається працювати за кордоном, перевіряти існування фірми-наймача та чи дійсно вона готова запропонувати роботу іноземцям.
Черкащанин зізнається, що й досі не може звикнути до українських новин та цін і погано розуміє, як люди живуть навіть на середні українські зарплати. Наразі, в пошуках кращого життя він та його родина спрямовують свій погляд набагато далі, ніж Європа. Вибір впав на канадське місто Торонто. Віталій мріє працювати там за освітою, яка б дозволила йому отримувати 10-12 тисяч доларів на місяць. За канадськими умовами через півроку працівник може забрати до себе родину. До того ж, для українських емігрантів там створено чимало умов. Чоловік вже подав документи і зараз чекає на відповідь з-за океану.
Галина Кобзар
