Схід – в обличчях. Журналісти ВІККА-НОВИН продовжують свій цикл сюжетів із Луганщини. Сьогодні у фокусі – родина переселенців. Ті вимушено покинули свою зруйновану домівку в Первомайську та осіли неподалік лінії фронту. Як їм тепер живеться бачила Катерина Ковбій у межах проекту "Донбас: чесно".
Сергій Чуб, переселенець (м. Сєвєродонецьк): "Тут кухня, ванна, дуже непогана, до речі. Ремонт такий гарний. – А схожа на вашу попередню? – Ні, у мене навіть ремонту не було. Не закінчений ремонт був."
Переселенець Сергій Чуб показує свою нову домівку. Тут він разом із сім’єю живе вже кілька місяців. Найдовше з часів переїзду зі свого зруйнованого дому в Первомайську.
Сергій Чуб, переселенець (м. Сєвєродонецьк): "Тут побутової техніки немає, пральної машинки немає. Телевізор вивезли мені аж через Донецьку область за гроші. Бойлер от вивіз нещодавно. Мати з батьком вивезли мопедом через лінію фронту. А я там уже з прифронтової лінії забрав машиною."
У новій квартирі вимушені переселенці обживаються, як можуть. Благодійні організації допомагають харчами, а небайдужі – посудом та предметами побуту.
Сергій Чуб, переселенець (м. Сєвєродонецьк): "Уже возвращаешься в город из каких-то там поездок и уже чувствуется, что едешь домой. Начинаешь адаптироваться".
У маленькій двокімнатній квартирі Сергій живе разом із дружиною та сином. Жінка, щоправда, більше часу проводить у місті Гірське, ближче до роботи.
Ірина Чуб, переселенка (м. Сєвєродонецьк): "Мы привыкли к своему дому. Это временное переселение. Вообще нам хочется домой. Я думаю, вы бы тоже так рассуждали, если бы, не дай Бог, с вами такое случилось."
Та повертатись у Первомайськ родина Чубів поки не збирається. Адже з міста їх вижили не тільки розриви снарядів.
Сергій Чуб, переселенець (м. Сєвєродонецьк): "Приехали домой автоматчики. Тогда они еще не сильно агресивно себя вели. Ребенок тога дома был. Ему было всего три года. Я попросил: не заходите все с оружием. Со мной в один день забирали сына предпринимателя нашего крупного, начальника милиции нашей забирали, его сутки там держали. Ну и меня забрали. Вопросы банальное: "Ты зачем правосек?"
Вибратись із окупованої території Чубам вдалось дивом. Тепер у новому домі вони разом пробують почати життя наново. Тут шукають роботу для тата. А маленького сина віддають до першого класу.
Ірина Чуб, переселенка (м. Сєвєродонецьк): "Как-то постепенно все покупали. Костюм. Потом одну рубашку, вторую, одни туфли, вторые туфли, спортивный костюм, красовочки. Все брали. Хочется, конечно, чтобы в первый раз в первый класс все лучшее".
Разом родина Чубів сьогодні, як ніколи, сподівається на щасливе та мирне майбутнє.