На Черкащину із зони АТО вже повернулося півтори тисячі бійців. За даними обласного військкомату, під час шостої хвилі мобілізації, яка завершилася на днях, 40 бійців вирішили знову відправитися у гарячі точки на Донбасі. Ті, хто залишився вдома, намагаються адаптуватися до невійськового життя. Часом під мирним небом України воно для них буває складнішим, ніж на фронті…
З війни за цілісність держави бійцям Черкащини доводиться повертатися на іншу війну: війну за справедливе ставлення до воїнів, війну за свої права, гарантовані нинішньою владою, війну з байдужістю та бюрократичними перепонами.
На Сході все було зрозуміло: хто твій ворог, а хто – побратим. Було відомо, звідки в будь-який момент може загрожувати небезпека, де тобі підставлять плече. На війні не розкидалися словами, бо вони могли вартувати життя. Там було по-чесному. Вдома ж…
Бюрократичні перепони бувають підступнішими з кулі
"Людина відривається від звичайного життя. Весь час перебування в зоні АТО їй здається, що її вдома чекають. А коли повертається, то розуміє – ніхто не чекає і є купа проблем", – говорить член Черкаського обласного комітету оборони прав людини Сергій Громико і, як приклад, наводить власну історію.
"Я відправився в зону АТО добровольцем у травні минулого року. Повернувся у жовтні і зрозумів, що комплексно правами бійців ніхто не займається. Восени 2014 року я подав документи на отримання посвідчення учасника бойових дій і тільки у червні цього року його отримав. Забирати довелось через Генштаб у Києві. То у них не було згоди, то фотографії загубили…" – каже Сергій.
За його словами, з подібними проблемами стикається більшість бійців після повернення. Зараз питання отримання посвідчення статусу учасника бойових дій, як стверджує волонтер, найбільш актуально постає перед бійцями добровольчих батальйонів.
"Близько 140 добровольців з Черкащини не можуть отримати статус учасників бойових дій. Це добровольці батальйонів "Айдар" і "Азов". Зараз готуємось до суду", – зазначає активіст. Але посвідчення тільки дає змогу заявити про свої права. Щоб їх реалізувати – окрема боротьба.
Часто військові та сім`ї загиблих бійців не в змозі самотужки пройти всі ланки бюрократичної системи. Деякі з проголошених пільг і прав отримати практично нереально. За підрахунками Сергія Громика, з різними питаннями до нього вже звернулося більше сотні військових, що повернулися із зони АТО.
На Черкащині досі актуальним є питання зняття коштів зі скандально відомого "Дельта банку". "Багато сімей загиблих досі не можуть отримати гроші з "Дельта банку". Там зараз тимчасова адміністрація, тому коштів не видають", – каже Сергій Громико.
Ще одне болюче питання – виділення земельної ділянки для учасників АТО в першочерговому порядку. Рясно обіцяна соціальна гарантія стала новим викликом на міцність нервових волокон як для бійців, так і для їхніх родин.
"Із села Дубіївка Черкаського району нещодавно дзвонили хлопці. Десятеро написали заяви, щоб їх поставили в черги на отримання земельної ділянки. Чотирьох поставили в чергу, а заяви шістьох десь "загубилися". Їм обіцяли землю біля Руської Поляни. Вони її не отримали. Зараз знову поїхали в зону АТО. Будуть доводити до кінця це питання, коли повернуться. Через земельні проблеми зверталися і з Умані. А в місті Черкаси в черзі на отримання земельної ділянки стоїть десь 320 осіб", – перелічує Сергій.
Проблемою виділення землі в Черкасах не на жарт стурбовані і в Спілці воїнів АТО. "Є підозра, що вимагають з бійців хабара. Якщо це підтвердиться, то учасники АТО будуть робити кардинальні кроки. Будемо розбиратися, заявимо у відповідні правоохоронні органи. За себе будемо стояти. Ми воювали за те, щоб держава стала правова, і нас не влаштовує те, що нас підштовхують вирішувати питання старими методами", – зазначає Шполянський районний військовий комісар Олександр Тихонов, який очолює обласну Спілку воїнів АТО.
Шполянський районний військовий комісар Олександр Тихонов
Питання виділення землі – проблема обласного рівня. На її вирішення військовий комісар сподівається у найближчий час. Також в області планують ухвалити програму залучення державних коштів для забезпечення житлом сімей загиблих та поранених бійців. Це через рік, як у владі заявили про спрямування коштів на таке житло. Механізм же фінансування впроваджується тільки зараз.
Повільно, але просувається тема комплексного медичного обслуговування демобілізованих. Дотепер в області бійці отримували здебільшого стаціонарне лікування. На сьогодні за сприяння спілки воїнів АТО майже вирішене питання комплексної фізичної реабілітації воїнів (відвідування масажиста, психолога, кабінет фізпроцедур та басейн) на базі реабілітаційно-оздоровчого центру "Астра" в місті Черкаси. Слово, а точніше – голос, залишився за депутатами міськради, які мають затвердити відповідне рішення.
"Спочатку в міськвиконкомі нам запропонували побудувати лікарню для військових. Ми не проти. Але навіщо так довго чекати, якщо можна використовувати ті заклади, які вже є", – ділиться Олександр Тихонов.
Надання безкоштовної освіти для дітей АТОвців у вищих навчальних закладів так і залишається на папері… А от щодо пільги на навчання для самих військових, то дехто з воїнів-черкащан уже скористався таким шансом. До ЧНУ ім. Б. Хмельницького вступили близько десятка осіб, що брали участь у військових діях на Сході.
Справжнім чоловікам теж потрібно плече, на яке можна опертися
За словами психолога Черкаського обласного наркологічного диспансеру, психолога-волонтера всеукраїнського благодійного фонду "Крок назустріч" Олександра Яківця, військові повертаються із зони АТО з великою кількістю розчарувань. Перебуваючи на Сході, більшість з них не розуміє дій керівництва, коли забороняється відповідати на вогонь та відбивати атаки ворога. "Я військовий, а не гарматне м`ясо", – так вони кажуть. Коли військовим не дозволяють воювати, вони сприймають це на рівні приниження", – говорить психолог.
"Багато розчарувань у тих, хто повертається сюди (особливо, якщо людина довго не була у відпустці) і бачать, що в країні немає змін на краще. Навпаки – все гірше і гірше. Військові не розуміють, за що вони воювали", – пояснює психолог-волонтер та наголошує, що насамперед це питання треба вирішувати шляхом матеріального забезпечення і соціальних гарантій.
Психолог Олександр Яківець: Намагання боротися зі стресом алкоголем – лише анестезія
За словами Олександра Яківця, чоловіки відправляються в зону АТО по трьох умовних причинах: з патріотичних міркувань, через сподівання на соціальну підтримку і матеріальне забезпечення та через те, що прийшла повістка і діватися було нікуди. "80 % відсотків тих, хто пішов на фронт на патріотичній хвилі, відправляються в зону АТО знову. Інші навряд будуть повертатися туди", – вважає психолог.
На рівні з матеріальними та соціальними аспектами, військовим доводиться стикатися з проблемами власного здоров`я. Якщо фізичного лікування та реабілітації потребує не кожен боєць, то з психологічними проблемами стикається значна частка фронтовиків.
За словами заступника обласного військового комісара Олега Захаренка, психологічної допомоги потребує 40 % військових. Натомість психологи стверджують, що майже кожному, хто повертається з війни, потрібна така підтримка.
Бійці ж вирішують свої проблеми на власний розсуд. Хтось знаходить втіху у спілкуванні з побратимами. Хтось звертається за порадою старших товаришів, але мало хто визнає, що насамперед йому потрібен фахівець.
"Демобілізовані стають на облік у військовому комісаріаті, в кожному комісаріаті є психолог. За бажанням їм пропонують звернутися до нього. Але в нашому суспільстві є проблема – невміння і нерозуміння громадян України спілкуватися з психологом. Їх асоціюють з психіатром", – говорить заступник обласного військового комісара. При цьому Олег Захаренко роз`яснює, що військкомат співпрацює з волонтерськими організаціями, що надають психологічну допомогу військових та сім`ї загиблих.
За підрахунками фахівців, 50-60 % людей, що побували на війні, відмовляються від психологічної допомоги. Бійці кажуть: "Я сам собі психолог". Найгірше, що частина з них намагається позбавитися психологічної напруги за допомогою алкоголю.
"Так сталося, що в нашому суспільстві алкоголь – найпоширеніший спосіб справитися зі стресом. При цьому ефект позбавлення від психологічної травми не відбувається. Це лише анестезія. Коли людина вживає алкоголь, їй легше відкритися іншим, виговоритися, але таке покращення діє тільки під час сп`яніння. Проблема не йде", – констатує психолог-волонтер Олександр Яківець.
Як приклад, психолог наводить випадок зі своєї практики, коли до нього звернулася за допомогою сестра майора, командира роти. "Він прийшов додому у відпустку і почав пиячити. При цьому в нього не було крючка, за який можна було б зачепитися: 50 років, діти дорослі, сім`ї немає. На місяць чоловік пішов у запій", – розповідає психолог та додає, що коли майора "відкачали" в наркодиспансері, цей чоловік його дуже здивував. "Це виявилася настільки життєрадісна приємна людина. Його просто ніхто не вчив відкриватися, виговорюватися", – ділиться психолог-волонтер.
У більшості таких випадків чоловіки проблеми не вбачають та не можуть вчасно звернутися до фахівця. Коли проблема не запущена військовим, може допомогти підтримка тих людей, кого вони поважають та кому довіряють, – таких же бійців. Дієвою буває навіть телефонна розмова з побратимом. "Зателефонував товариш. Каже, що його затягує алкоголь і він боїться, що не зможе справитися сам. Ми дружньо поговорили. Через тиждень його стан значно покращився", – розповідає голова обласної Спілки воїнів АТО Олександр Тихонов.
Часто військові мають проблеми зі сном. Простою розмовою тут не допоможеш. Був випадок, коли демобілізований щоночі прокидався в один і той же час і не міг заснути. Коли почали відпрацьовувати цей момент з психологом, виявилося, що в зоні АТО в такий же час бійцями була виявлена група диверсантів терористів. Українським військовим довелось відкривати вогонь на ураження. Це був перший бій цього військового. За допомогою психолога проблему зі сном вдалось вирішити.
На місцях для вирішення проблем військових робиться немало та здебільшого силами тих же небайдужих волонтерів. Водночас всього цього замало, щоб згладити незадоволення нового прошарку українського суспільства, який вони найближчим часом складуть. Бійці масово повертаються додому. Зараз на Черкащину з війни прийшла тільки шоста частина воїнів. Не так багато, але їх вже не влаштовує ставлення до себе і процеси, що відбуваються в державі. Згодом їхня спільнота буде зростати і настрої впливатимуть на суспільство ще виразніше. До кінця 2016 року на Черкащину із зони АТО повернуться близько десяти тисяч бійців. Це з урахуванням тих підрозділів, що не ввійшли до складу ЗСУ.
Своїм командирам вони довіряють більше, ніж політикам з екранів. До того ж війна їх навчила згуртовувати ряди, швидко ухвалювати рішення, захищатися, боротися за себе та близьких до останнього. Ці навички неможливо втратити і якщо вони зрозуміють, що країна йде не тим шляхом, за який вони боролися, той досвід дасть про себе знати.
Галина Кобзар, vikka.ua
