Вона загубила бізнес та квартиру. Але радіє з того, що врятувала своїх близьких. Луганчанка Наталя Горбенко втекла від війни у Черкаси. Про те як жінка із двома малими дітьми та старенькою мамою наново будує життя – наш наступний сюжет.
На годиннику восьма ранку. Вже звичною дорогою Наталя відводить своїх доньок у дитячий садок. Війна на сході змінила її життя до непізнаваності. Ще рік тому успішна і незалежна луганчанка не могла й уявити, що її ранок буде починатися саме так.
Мамою Наталя Горбенко стала буквально на початку минулого літа. Сестер Аліну та Поліну вона вдочерила у луганському сиротинці. Саме напередодні захоплення міста сепаратистами. Своїх біологічних батьків дівчата не пам’ятають. Сьогодні 5-річна Аля принесла до садочку малюнок. Хизується: його допомогла намалювати мама Наташа.
В окупованому Луганську Наталя залишила не просто бізнес і нерухомість, а й усе минуле. Коли міни почали розриватися біля її будинку жінка вирішила покинути все і вивозити сім’ю. Зінаїда Михайлівна, мама Наталі варить каву у квартирі, яку тепер винаймають у Черкасах. Варить у каструлі, бо з Луганська вдалося вивезти далеко не все.
Зінаїда Михайлівна, переселенка: "Я ехала только брала, тёплую одежду детям и не могла взять посуду… А когда дочь ездила в октябре за вещами, вот это хоть кастрюли привезла да тарелки, ложки-вилки".
Тут у Черкасах родина Горбенко обжилася швидко – допомогли волонтери та місцева влада. Все, що з нею трапилося, Наталя називає справжнім дивом. Вона й досі не може повірити, що посеред війни їй вдалося вдочерити двох дівчат, вивезти маму та навіть забрати із окупованого міста старого кота. Жінка говорить: зараз вона дійсно щаслива.
Наталя Горбенко, переселенка: "Счастливая потому, что рядом со мной мои самые близкие люди – мои девчёнки, моя мама, мой кот… Я считаю, самое важное в жизни – это наличие родственников и безопасность их".
Після маминої кави Наталя збирається на чергування. Поки діти у садочку жінка допомагає волонтерам у центрі для переселенців та активно шукає роботу.