«Ленініада: рік по тому». Наприкінці листопада минулого року пам’ятник Леніну у Черкасах демонтували. Неспокійні часи для монументу настали ще 2007-го, коли Президент видав Указ про перенесення пам’ятників героїв тоталітарної доби. Утім, навіть коли у районах Леніни падали, у те, що це трапиться в обласному центрі, не вірив ніхто. Та все ж Ілліча, який простояв у Черкасах тридцять дев’ять років, знесли. Нині ініціатори демонтажу вимагають перейменувати площі Леніна. Натомість представники лівих сил вимагають відновлення пам’ятника Великому вождю та покарання винних у його незаконному, за їхніми словами, демонтажу. Подробиці конфлікту у спеціальному репортажі з’ясовувала Марина Лук’яненко.
Марина Лук’яненко, кореспондент: «Рівно рік тому площа Леніна осиротіла. Рішення про демонтаж пам’ятника вождю світового пролетаріату міський виконком ухвалив, зваживши на Указ Президента. Тепер, рік потому, Ленін осиротіло покоїться у парку Перемоги. Щоправда, тепер Вождь не на п’ядесталі. Зібрати монумент у єдине ціле після не досить вдалого демонтажу так і не вдалося».
Чотири кам’яні глиби – це все, що лишилося від могутнього вождя. Однієї з основних деталей гранітної мозаїки – голови Леніна – тут немає. Вона зберігається у надійному місці, подалі від вандалів. За рік, що минув, вони перетворили ноги Ілліча на дошку рекламних оголошень, а постамент з гравіюванням «Ленін» облили фарбою.
Щоб зрозуміти, чому стан вождя нині аж ніяк не задовільний, варто
Близько півсотні пенсіонерів протистояли беркутівцям та радикально налаштованій молоді.
Інтернаціонал лунав усі сорок хвилин демонтажу. Попри застосування важкої техніки, знести вождя разом з постаментом не вийшло. Сімдесятитонний Ленін розсипався на частини і розбився.
Цьогоріч, зібравшись на мітинг, присвячений річниці знесення Ілліча, представники лівих сил нарікають на оманливість обіцянок черкаських високопосадовців. Вони буцімто обіцяли відновити монумент вже за кілька тижнів після його демонтажу, однак і досі цього не зробили.
Міський голова Сергій Одарич, натомість, стверджує, що затримка із відновленням пов’язана із місцем, яке обрали для повторного встановлення монумента. За словами мера, Обласна екологічна інспекція заборонила відновлювати пам’ятник у парку Перемоги, оскільки таке будівництво у паркових зонах заборонене законом.
Триває протистояння прихильників та противників минулорічного демонтажу і на обласному рівні. Голова фракції комуністів у черкаській облраді Віктор Роєнко вимагає повернення вождя на його законне місце.
Натомість депутат від фракції БЮТ Валентина Коваленко відстоює націонал-демократичну позицію. Мовляв, архівні матеріали підтверджують: «Ленін розграбовував церкви, а
награбоване вивозив за кордон». Тож перенесення пам’ятника вождю у парк Перемоги – не найгірша для нього доля.
Валентина Коваленко, депутат облради від фракції БЮТ: «Я рада з того, що саме ідола тоталітарного режиму знесено і він не тяжіє над моєю думкою, над сумлінням черкащан, зокрема українців».
Тим часом для багатьох черкасців найпопулярнішим місцем зустрічі й досі залишається так зване місце «біля пам’ятника Леніну». Площу городяни теж називають як і раніше іменем Володимира Ілліча.
За словами депутата обласної ради Любов Майбороди, демонтаж пам’ятника Леніну – це лише початок метаморфоз. Вже 22 січня площа Леніна буде перейменована на площу Соборності. Існує навіть відповідне рішення топонімічної комісії, – стверджує Любов Володимирівна. Тепер слово за міськвиконкомом, який рішення про перейменування площі або підтримає, або ні.
Любов Майборода, депутат облради: «Маємо стати європейською країною, щоб нам не соромно було перед тими іноземцями, які приїжджають до нас і кладуть квіти до пам’ятників жертв голодомору, а тут у нас стоять такі от каменюки».
Ось ці кадри, де монумент ще стоїть на площі, – нині вже історія. Як і сам Ленін. Однак комуністи переконані: ім’я Ілліча житиме. Якщо не у камені, то у серцях фанатично відданих Вождю черкасців.
