Представники української православної церкви московського патріархату не впустили до Канівського Успенського собору його нових власників. Попередні 20 років майнові права на нього мала УПЦ. Та 6 вересня 2024 року Верховний суд України ухвалив рішення про передачу храму у власність держави. Новим його упорядником стало Міністерство культури. І передало на баланс Канівського національного Шевченківського заповідника, розповіла Суспільному його керівниця Валентина Коваленко. Вона з комісією прийшла обстежити майно собору, але потрапити всередину не змогла.
Канівці 10 серпня 2024 року проголосували за вихід собору з української православної церкви московського патріархату і об’єднання з православною церквою України. За рішення віддали 450 голосів.
Канівський Успенський собор — один із найстаріших в Україні. Його заклали у 1144 році, до того, як з’явилася перша письмова згадка про Москву, розповіла керівниця Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко. Останні 20 років собор був у приватній власності української православної церкви. Після зборів канівської громади Верховний суд України ухвалив рішення про передачу святині у державну власність. Його внесли до держреєстру пам’яток історії та віддали на баланс Канівському Шевченківському заповіднику, тобто у підпорядкування Міністерства культури, тож нові упорядники прийшли із комісійним обстеженням нового об’єкта.
Комісію у складі керівництва Шевченківського заповідника, місцевих та обласних посадовців зустрів отець Георгій зі своєю парафією.
— Наша церква тут з першого дня, — зазначив отець Георгій.
— Ваша це яка?
— Православна церква.
— Московського патріархату.
— Ми не московський патріархат. Це вже звинувачення, у нас в документах ніде нема, що ми московського патріархату.
Всю розмову знімали на телефони парафіяни собору. Пані Надія до цієї церкви ходить понад 20 років.
“Хай чекають, поки буде погодження. Потім все мирно. А чого спішить перед батька в пекло. Не треба спішить”.
Після півгодинної бесіди старе керівництво не пустило нове усередину. Отець Георгій дозволив оглянути об’єкт лише ззовні. Аргументував так: не отримав на це благословіння Київської єпархії.
За словами юриста Шевченківського заповідника Дмитра Богачова, про комісійне обстеження Київську єпархію УПЦ вони повідомили за тиждень.
“Засобами поштового зв’язку, аналогового і електронного направлялися відповідні листи з описом намірів заповідника, щоб представники сторони єпархії були залучені до процесу роботи комісії. Проте, зазначені матеріали ними були отримані, на це є документальне підтвердження і залишені без розгляду, без жодних наданих пропозицій. Робота комісії планувалася в рамках того, щоб сформувати певне уявлення і документальне підтвердження з фіксацією стану, кількості, якості цього майна і об’єктів”.
Більшість церковного начиння, а ще ремонти собору і його навколишньої території — коштом української православної церкви, пояснив отець Георгій. Тому, вважає, і опис майна має проводитися під їхнім наглядом.
“Ми прийшли на голі стіни. Тут не було навіть нормальної підлоги. Ми зробили все, щоб цей собор був окрасою не лише нашого міста, а й всього православного світу. Ми також будемо виконувати рішення суду. Але хочемо, щоб це було цивілізовано. Ми будемо робити так, щоб не було нам стидно дивитись один одному в очі”.
Зрештою сторони домовилися розширити склад комісії і зібратися ще раз наступного тижня. Перш ніж розійтися ми поцікавилися про перспективи, які вони бачать для собору, додала Валентина Коваленко.
“По-перше, тут треба буде зробити дуже потужну, цікаву експозицію. І щоб, в першу чергу, відвідувачі мали доступ до цієї історії. Щоб вони змогли приходити в храм, бо до цього часу наші екскурсоводи не мали такого доступу. Вони могли тільки біля самого храму проводити екскурсію. Всередину ж ніхто їх не допускав. Ну і, звичайно, безпосередньо, оскільки це храм — Шевченківський національний заповідник, унормувавши всі документи, зможе тоді і з часом надавати в оренду на кількагодинні, наприклад, оказії для здійснення якихось релігійних служб. Але це вже буде проведено безпосередньо конкурс через фонд «Держмайна», зрозуміло”.
Та отець Георгій зі своїми людьми намагатиметься приходити на молитву до собору:
“Якщо вони будуть давати музей в оренду, щоб помолиться чи послужить на загальних засадах, адже ми теж маємо право просити, щоб нам дали право помолиться. Яка буде відповідь — я не знаю. Але право на це маємо: ми скільки живемо, стільки і робимо для цього собору. Парафія складає дуже багато людей. На кожну службу ходить мінімум 200-300 людей”.
