В Орбіті нема ані аптеки, ані пошти, ані лікарні. Попри це той, хто тут живе, залишати місто не поспішає. Більше того – є й новосели. Репортаж DW з міста-сателіта недобудованої Чигиринської АЕС.
Напівзруйновані будинки, за якими височіє величезна труба недобудованої АЕС, порослі бур’яном майданчики і усипана розбитим склом дорога. Такою Орбіта постає перед тими, хто потрапляє сюди вперше. Чи мешкали тут колись люди – так одразу й не зрозумієш. Сліди їхнього життя ретельно приховали мародери: повирізали двері, балконні конструкції, батареї, повивозили меблі та техніку.
І хоча з першого погляду Орбіта нагадує безлюдну Прип’ять, варто лише пройти вглиб – місто оживає. На лавці біля під’їзду сидять люди, по подвір’ю бігають коти, а з гаража доноситься гул автівки.
(Без) перспективне місто Орбіта?
Нині Орбіта не має офіційного статусу, це лише однойменна вулиця сусіднього села Вітове. Утім, колись на Орбіту покладали великі сподівання й називали її “перспективним містом”.
У 1970-х роках радянська влада вирішила побудувати тут Чигиринську ДРЕС – державну районну електростанцію. Згодом у рамках додаткових заходів із розвитку атомної енергетики замість ДРЕС вирішили будувати АЕС на чотири енергоблоки. Тоді паралельно почали зводити місто для працівників майбутньої АЕС: побудували дев’яти- й п’ятиповерхівки, відкрили універмаг і будинок культури.
Перший час у гуртожитках, які нині стоять напівзруйновані, жили будівельники і атомники – усього до 5 тисяч людей. “Два дев’ятиповерхові гуртожитки були повністю заселені. Всі молоді, діти малі. Автобусів, напевно, сім чи вісім возили дітей у садочок, в школу в Чигирин. Якщо в когось якась гулянка, то винесуть колонки на двір, музику увімкнуть, і вся Орбіта танцює”, – згадує місцева жителька Ніна.
Поступово Орбіту мали розбудувати на 20 тисяч мешканців. Однак у 1980-х роках спорудження АЕС заморозили, а після Чорнобильської трагедії взагалі зупинили. Поступово Орбіта занепала і більшість людей покинули її в пошуках кращої долі, а згодом і саме місто офіційно перестало існувати.
Без аптеки, пошти й лікарні: “Мені тут дуже подобається”
У двох частково заселених п’ятиповерхівках наразі мешкає до ста людей. Це переважно пенсіонери, які ще молодими переїхали в тільки-но засновану Орбіту. Серед них і колишня електромонтажниця – нині 76-річна Ніна. У 1977 році разом із чоловіком і немовлям вона оселилася в гуртожитку. Тоді її чоловік працював на будівництві АЕС. Згодом родині дали трикімнатну квартиру в п’ятиповерхівці, відтоді це помешкання – єдина домівка Ніни. “Чоловіка тут поховала, троє дітей було. Як би я поїхала? Я б їх позбавила даху й тинялася б десь по світу. І куди я поїду? Я вже тут буду, скільки намічено”, – розповідає пенсіонерка.
Водночас побутові та інфраструктурні виклики, яких тут чимало, Ніну не лякають. Приміром, свого часу орбітчани мали проблеми з водопостачанням, не було газу й опалення. 10 років тому місцеві самі подбали про під’єднання Орбіти до газопостачання і встановили у квартирах газові котли.
У місті немає аптеки, пошти і лікарні. Якщо хтось захворіє – доведеться їхати 11 кілометрів до Чигирина. Школи і дитячого садочка також немає. Двох-трьох дітей, які тут ще залишилися, возять до сусіднього села Вітове, яке знаходиться за 5 кілометрів. Крім того, близько трьох років тому в Орбіті закрився єдиний магазин, а автобуси сюди не їздять вже понад п’ять років. Тож добиратися звідси щодня на роботу – справжня пригода, кажуть місцеві. Саме тому вони жартома називають Орбіту “містом для пенсіонерів”.
Та попри усі незручності люди в Орбіті залишаються. “Мені тут дуже подобається, їй-богу, дуже подобається. Ви знаєте, я вже звикла тут. Я кажу: “Я нікуди не хочу”. Як було погано з опаленням, холодно було, мені брат дзвонив і казав: “Ніна, приїжджай сюди, в мамину хату, на Житомирщину”. Кажу: “Ні, моє гніздечко тут”. Мені тут подобається”, – розповідає Ніна.
Внутрішні переселенці в Орбіті
Десять років тому в Орбіту почали прибувати нові мешканці: після 2014 року – переселенці з Донецької та Луганської областей, а після початку повномасштабного вторгнення РФ – переселенці зі сходу та півдня України. Їх ваблять насамперед помірні ціни на житло. Це стало головним чинником переїзду в Орбіту й для Євгена, який за останні десять років мусив двічі тікати від війни. Влітку 2014 року Євген разом із родиною виїхав із Донецька до Львова. Та довго без рідного краю сім’я не витримала й перебралася на власну дачу в Краматорському районі. Проте повномасштабне вторгнення РФ позбавило домівки вдруге. Зрештою восени 2022-го родина оселилася в Орбіті. Із пошуком квартири допомогли родичі, а гроші на неї дав син Євгена.
“Запропонували нам родичі: “От Орбіта, а ви на пенсії, що вам?”. Ну, і син старший: “Батько, досить вам з мамою вештатися по хатах”. Купив квартиру нам. Я приїхав, подивився. Через тиждень сіли в машину, загрузили все, що було й поїхали. Приїхали, одразу на другий день оформили і все”, – розповідає Євген.
Другий шанс для Орбіти
Нині ціни на квартири тут стартують від двох тисяч доларів. Якщо помешкання в хорошому стані й з опаленням, то вартість буде вищою. Утім, власники тутешніх квартир не поспішають їх продавати: очікують, що ціни на житло поповзуть вгору, адже влітку 2024 року в “Енергоатомі” заявили про плани добудувати Чигиринську АЕС.
На місці недобудованої АЕС планують звести чотири нових енергоблоки за технологією AP1000. А це означає, що й Орбіта отримає шанс на друге життя.
“Маємо намір відродити Орбіту, зробивши її одним із найсучасніших містечок на кшталт Нетішина, Южноукраїнська чи Варашу. Успішна реалізація цих планів, безумовно, є вагомою інвестицією у повоєнне відновлення та підтримку енергетичної безпеки держави. Впровадження інноваційних ядерних технологій зробить Україну лідером у сфері атомної енергетики з унікальним досвідом та власними технологічними рішеннями”, – заявив керівник “Енергоатома” Петро Котін.
Утім, коли саме може розпочатися будівництво – поки не повідомляють. Тим часом в Орбіті про це тільки й розмов. Місцеві сподіваються, що одного дня замість руїн тут постане нове сучасне місто.
