Потрясіння від війни та вимушеної евакуації ці митці-переселенці виливають у творчість. І не просто знаходять сили жити далі, а й своїм мистецьким рухом надихають жителів міст, куди переїздять. Художник Василь Бомбіза переїхав до Чигирина зі Слов’янська.
ВАСИЛЬ БОМБІЗА художник, переселенець:
«В якомусь із цих автобусів наша родина, поряд собаки. Довелося їх залишити. Сама думка, що ми втратили житло, роботу. Ми не знали, що вже не повернемося”.
Попри пережите, чоловік творчість не полишив. Застаємо Василя серед його полотен. В Чигирині він відкрив виставку. Портрети рідних, місцеві пейзажі та картини, написані піл впливом потрясінь. А їх на його долю випало чимало. Це вже третя евакуація для Василя. Вперше довелося тікати з рідної Прип’яті, рятуючись від «мирного атому». Вдруге – від «руського миру» зі Слов’янська. Але, сумуючи за домом, повернувся, щоб цього року знову виїхати.
Василь сумує за своєю майстернею у Слов’янську. Там лишилося з півтори сотні картин, які він готував до персональної ювілейної виставки. Полотна до неї писав уже тут, на Чигиринщині.
Природа Холодного Яру справді надихнула митця. За півроку світ побачили майже 60 полотен.
ІРИНА ЧУМАК, відвідувачка виставки:
“Це вражає. Тут скільки емоцій, скільки переживань, скільки відчуттів. Зрозуміло, скільки людина пережила. Багато пережила. І не зважаючи на вік, стільки втратила, але тут стільки позитиву. Це не просто гарно, це душевно”.
А це – Василина із донецького Харцизька. Втікаючи від війни, вона також опинилась на Чигиринщині. Вчителька музики нині – учасниця місцевого квартету. Та готова підкорювати великі сцени України.
Репетиції тричі на тиждень. І так уже упродовж трьох років.
ДАР’Я ЗАГОРУЛЬКО, учасниця квартету
“Спочатку був страх, тремор навіть, це знайоме всім початковим артистам. Але на це треба не звертати увагу, тому що ти повинен розуміти, що ти хочеш донести залу і важливо це розуміти”.
ГАННА КАЛІНІНА вчителька музики, керівниця квартету:
“Коли почалася війна там бомбили дуже сильно біля нас, Іловайськ за сім кілометрів, було дуже страшно, ну якось ми пережили зиму на гуманітарці. Зараз воно окуповане, там залишився мій батько і старший син, ми їх не бачили вже три роки, це дуже тяжко”.
Всі, як один кажуть, – спершу була непроста адаптація. Бракувало грошей. Втім, допомогла підтримка місцевих.
ВІКТОР ЛАЗОРЕНКО, заступник гендиректора Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”
« Їм непросто. Але якщо людина шукає можливість для адаптації в нових умовах, якщо вона шукає можливості»
Виконавці прагнуть виступати на іменитих конкурсах та перемагати. Та найбільше мріють про Перемогу України над російським агресором. Тому зароблені гроші від цього концерту поповнять Фонд допомоги ЗСУ.
Читайте також: