Директор Черкаського обласного онкологічного диспансеру Віктор Парамонов підбив підсумки минулого року й розповів, що вважає головними досягненнями закладу, як змінився колектив і які перспективи медицини на Черкащині в найближчі роки.
Про діяльність онкологічного диспансеру 2021 року
– Так інтенсивно, як 2021 року, Черкаський онкодиспансер ще не працював ніколи. Це точно історичний рекорд за весь час існування закладу. Ми змогли надати найбільшу кількість медичних послуг найбільшій кількості онкологічно хворих пацієнтів.
Торік наш медзаклад виписав майже 16,5 тисяч стаціонарних хворих. У поліклініці – 66 тисяч пацієнтів за рік, що на 13 тисяч більше, ніж у 2020 році. Навантаження зросло, і маємо в середньому додатково більш як по 1000 пацієнтів на місяць. Незважаючи на пандемію й невисокі тарифи, до нас надходить більше людей, хоч працівників більше не стало.
Більша кількість пацієнтів у нашому закладі – це не про зростання кількості онкохворих. Завдяки інтенсивній роботі онкодиспансер має відповідну репутацію, доступність і приймає пацієнтів з усієї України. До того ж, частина черкащан, які раніше їздили на лікування до столиці та інших регіонів, тепер звертаються до нас.
Завдяки інтенсивній роботі онкодиспансер має відповідну репутацію та доступність і приймає пацієнтів з усієї України.
Суттєве збільшення кількості хворих зареєстровано у відділеннях хiрургічного профілю – на 606 більше, ніж у 2020 році. В обласному центрі онкохірургії кількість госпіталізованих більша на 469 у порівнянні з минулим роком за рахунок збільшення обсягів роботи. Відповідно зросла і кількість оперованих хворих.
Також зросла кількість пацієнтів у онкогінекологічному центрі – на 127. В обласному центрі радіаційної онкології – на 157.
Серед вперше захворілих отримали спеціальне лікування більш як 2,6 тисячі пацієнтів. Відмовились від лікування 4 людини.
Усе це свідчить про те, що колектив розуміє: головне – це пацієнт, якому треба надати й правильно оформити медичну послугу. Нашим працівникам вдалося це освоїти, попри те, що в онкодиспансері працює багато людей «нецифрового покоління».
Окрема тема досягнень – трансплантаційна медицина, що цього року вийшла на новий, доволі серйозний рівень. Виконані різні пересадки 46 пацієнтам, із них – 11 трансплантованих нирок, із яких 7 – від родинних та 4 – від посмертних донорів. Здійснено дві неродинні пересадки кісткового мозку дорослим, виконано другу і третю родинні трансплантації кісткового мозку. Уперше в диспансері виконано три пересадки кісткового мозку дітям. Весь обсяг роботи для пацієнтів безоплатний, від держави отримано 42,5 млн грн. Протягом двох останніх років трудовий колектив, збільшивши обсяги спеціалізованої допомоги онкохворим, реально бере участь у становленні трансплантаційної незалежності України. Ця високотехнологічна допомога стає системною, а не поодинокими успішними випадками.
Наші фахівці одними з перших в Україні здійснили родинні та неродинні пересадки. Загалом в онкодиспансері вже провели понад 60 трансплантацій стовбурових клітин мозку й 13 пересадок нирки.
Загалом в онкодиспансері вже провели понад 60 трансплантацій стовбурових клітин мозку й 13 пересадок нирки.
Крім того, маємо позитивні зрушення і в оперуванні дітей. Фактично досі трансплантацію робили тільки в «Охматдиті» й Національному інституті раку. Тепер ще частково долучатиметься Львів і ми торік зробили три пересадки. Так, прооперували з підтримкою «Охматдиту», але це значне досягнення.
Іще, на жаль, багато незарахованих НСЗУ послуг за грудень, хоч вклали багато сил і можливостей. Ми все ще помиляємося, проте все ж не так, як це було на початку.
Про зміни в колективі
– У нашому трудовому колективі – три різні покоління. Це команда змішаного складу, де працює і молодь, і люди пенсійного віку. При цьому старші не відстають або навіть вирваються в лідери, тому питання віку насправді не головне. Недавні зміни в колективі стосуються іншого.
Якщо порівняти роботу нашого закладу у 2020-му і 2021-му, то з минулого року справді почалася системна робота, перебудова.
Зараз ми працюємо в іншому форматі, у нас інші взаємини. Не має «службоутриманців», кожен має робити усвідомлений внесок в надання якісної медичної послуги. Якщо раніше головний лікар змушений був розраховувати на постійну донацію головних розпорядників коштів, то зараз завдання – заробити їх самим, треба мобілізувати колектив, першочергово лікарів.
Зараз талановитий лікар працювати тільки на себе може короткий час, бо рано чи пізно це призведе до деградації служби. Ти її тихенько підпиляєш, як стілець, – і впадеш. Тому я маю донести всім працівникам необхідність працювати на колектив. Результати роботи й цифри добре ілюструють, що означає командна робота.
Зараз талановитий лікар працювати тільки на себе може короткий час, бо рано чи пізно це призведе до деградації служби. Тому я маю донести всім працівникам необхідність працювати на колектив.
Колектив має знати спільні завдання, і ми говоримо про це відверто, бо це наш виробничий процес, до якого мають бути залучені всі працівники центрів і відділень.
Про відеореєстраційну роботу
– Цілий рік ми провели в підготовці, і зараз онкодиспансер – перша лікарня в Черкаській області і перший онкозаклад в Україні, де кожен операціний стіл обладнаний спеціальним освітленням, обладнанням із якісним зумом та гарною оптикою з можливістю відео- та аудіопротоколювання з хронометражем кожного оперативного втручання.
Досі століттями робота хірургів відображалася на папері, у журналах протоколів операцій. Тепер, відповідно до наказів та іншої нормативної документації, усе, що виконує лікар під час операції, фіксується та зберігається в спеціально створеному захищеному сервері з великим обсягом пам’яті.
Насамперд це потрібно пацієнту. Це захист його прав. Крім того, хворому може не раз знадобитися ця інформація при подальшому лікуванні, рецидивах, зверненні в інші клініки тощо.
Це закордонний досвід роботи хірургічних клінік, який виношувався більш як 10 років. Досі лікар виходив з операційної і казав: «Я зробив усе, що міг» – і все. А тепер тут «усе» зафіксовано. Якщо будуть якісь питання чи запити – можемо надати відео- й аудіозапис.
Це закордонний досвід роботи хірургічних клінік, який виношувався більш як 10 років.
Із часом хірурги навчаться правильно коментувати всі етапи оперування, і це буде належне протоколювання з повним хронометражем й усіма даними. Це нормальна хірургія, що тепер стає зрозумілою і для пацієнта. Крім того, це може стати колосальним навчальним матеріалом длястудентів, інтернів та тих, хто хоче займатися наукою.
З точки зору організації і стратегічного бачення – не для краси роботи, а для справжнього медичного архівування, для клінічних розборів це – чи не найцінніший крок у хірургії 2021 року. Лікарі освоюють нові методики, але й організаціно-підготовчі зміни не менш важливі.
Плани на майбутнє
– Є дуже багато незадіяних технологій у діагностиці й лікування раку, що у світі вже працюють. Нам не треба придумувати велосипед – треба лише освоювати і впроваджувати світовий досвід. Розвиток нашої медицини має йти виключно через сучасні технології й належну підготовку та перепідготовку кадрів.
Реконструкції будівель – дуже важливий елемент життя медустанови, але тільки з цим ми не наздоженемо країн з розвиненою медициною. Впровадження технологій і кваліфікація всіх медпрацівників – це запорука системних успіхів у медицині, а не заміна старого гіпсокартону на новий.
У спорті є таке правило «порядок б’є клас», схоже є і в медицині: можна мати одного суперового спеціаліста, але якщо система стандартизації в роботі не відпрацьована і колектив не працює на цю мету, то із закінченням кар’єри одного професіонала закінчується все. Саме тому всі працівники клініки мають працювати бездоганно.
Можна мати одного суперового спеціаліста, але якщо система стандартизації в роботі не відпрацьована і колектив не працює на цю мету, то із закінченням кар’єри одного професіонала закінчується все.
В установі мають чітко бути визначені точки зростання, що стають хедлайнерами. Моє завдання як директора – побачити їх, створити умови для розвитку, бо від них далі піде вся робота. Вкотре повторюю: саме тоді наші спеціалісти не житимуть з думкою про виїзд за кордон. Це і є завдання розвитку лікарні на найближчі 5–10 років.
Також у планах онкодиспансеру – облаштування бункеру з лінійним прискорювачем, покращення роботи дитячого онкогематологічного центру, маємо мету наблизитись до пересадки печінки, хочемо вийти на новий рівень лабораторної діагностики (дякуємо особисто міністру Віктору Ляшку за суттєву фінансову підтримку наприкінці минулого року).
Ще одна приємність – через збільшення тарифів НСЗУ отримали можливість підвищити оплату праці медикам і вийти на краще забезпечення онкопацієнтів витратними матеріалами і медпослугами загалом.
Наприкінці року ми вийшли майже на 19 тисяч виплат лікарям і більш як 13 тисяч – медсестрам. Це результат інтенсивнішої роботи, більших надходжень, ширших можливостей. Загалом торік поступово зростала оплата праці – не тільки в лікарів, а й у молодшого медперсоналу, інженерів, бухгалтерів.
Наше завдання – і надалі бути затребуваними в сучасному конкурентному середовищі і працювати так, щоб люди хотіли приїжджати до нашого закладу по допомогу. Думаю, ми рухаємося туди, куди треба, і маємо намір стати самодостатнім медзакладом, що професійно рятує людські життя.
Спілкувалася Тетяна Очеретяна
