Сайт vikka.ua склав ТОП-8 резонансних ДТП у Черкасах. Вони сталися у місті та області за останні кілька років. Завдяки розголосу у ЗМІ до більшості із цих справ були прикута увага суспільства. Три справи з восьми, які ми вирішили згадати, ще досі слухаються в судах. По двох навіть не має рішення першої інстанції.
Який результат судових розглядів? Хто з водії отримав реальні терміни? А хто за рішенням суду залишився на волі і був звільнений від відбування покарання.
Ті ДТП, які ми внесли у ТОП, можна умовно розділити на дві категорії.
Перша. За кермом автомобілів були мажори або досить відомі люди.
Друга. Менш відомі і менш імениті. Вони здебільшого і отримували реальні терміни.
Справа експроректора ЧНУ Артюх
Подія сталася 12 липня 2017 року у Черкасах по вулиці Гоголя. Рухаючись у бік вулиці Небесної Сотні на автомобілі «Suzuki SХ-4», пані Артюх збила 69-річну жінку. Водійка протягла її на капоті кілька метрів. Артюх кинулась тікати з місця події, але протаранила ще п’ять легковиків. В одному із автомобілів перебували військові. Вони отримали травми голови і переломи ніг. Травмованих забрали до лікарні, як і винуватицю аварії.
Тоді прокуратура із бравадою заявляла: Артюх загрожує до 8 років позбавлення волі. Щоправда, тривалий час правоохоронці не могли вручити експроректору університету підозру. Адже вона весь час перебувала на лікуванні. А після вручення підозри Придніпровський суд обрав для неї запобіжний захід – домашній арешт.
8 грудня 2017 року Придніпровський районний суд (через п’ять років після аварії) виніс щодо Валентини Артюх вирок. Винуватиця смертельної ДТП не сіла за грати. Жінку визнали винною і присудили позбавлення волі на три роки. Однак на підставі закону «Про амністію» звільнили від покарання. Феміда зняла арешт із її авто та присудила виплату коштів за вартість експертизи в 4,5 тис. грн. Залишити підсудну на волі суд вирішив з огляду на несудимість Валентини Артюх, її поважний вік, виплату матеріальної шкоди доньці загиблої, а також інвалідність та визнання власної вини.
Перша інстанція визнала невинуватою Савченко
Ще одна ДТП зі смертельними наслідками сталася 17 червня 2018 року на трасі Черкаси-Сміла. Водійка «Мерседеса» збила двох велосипедистів: чоловіка та жінку. Від отриманих травм помер 28-річний вчитель фізичного виховання Олексій Гончар, жінка опинилася в лікарні.
Поліція тривалий час приховувала особу зловмисниці. Дізнатися, хто перебував за кермом, вдалося, відшукавши свідків ДТП. Саме вони впізнали в особі кермувальниці ексдепутатку Черкаської обласної ради і власницю меблевої фірми Любов Савченко.
У квітні 2019 року обласна прокуратура спрямувала до суду обвинувальний акт стосовно неї. До визначення вироку жінка перебувала на волі під особистим зобов’язанням.
Справу розглядав Черкаський районний суд. У жовтні 2020 року судді визнали її невинуватою за недостатністю доказів.
Черкаська обласна прокуратура звернулася до Апеляційного суду області. Прокурори наполягали на позбавлені волі терміном від 3 до 8 років. Останнє засідання відбулося 9 вересня поточного року. Саме в цей день на засіданні Апеляційного суду проходили дебати, після яких мав бути винесений вирок. Проте судді вирішили повернутися до вивчення доказів і додатково опитати свідків.
Відтоді минуло два місяці, але жодних рішень Апеляції в реєстрі не має.
Справа таксиста, який збив близнюків
Трагедія сталася 9 січня 2020 року в обласному центрі на перехресті вулиць Амброса та Різдвяна. Під колеса автомобіля потрапили троє: 62-річний дідусь і двоє 4-річних хлопчиків-близнят. За кермом був таксист.
Одного хлопчика з політравмою у тяжкому стані госпіталізували до Черкаської обласної дитячої лікарні в реанімаційне відділення. Його братика з закритою травмою живота доправили у хірургічне відділення. Дідусь отримав перелом гомілки і також опинився у лікарні.
Медики два тижні боролися за життя 4-річного Єгорки, який постраждав найбільше. Збирали кошти на лікування. Однак він не вижив. Таксист за рішенням суду перебував під домашнім арештом.
Свідки стверджували, що водій їхав зі швидкістю 100 км, тому 4-річний Єгорка від удару відлетів на кілька десятків метрів. Проте експертиза показала, що водій перевищив швидкість на 18 км/годину.
29 грудня 2020 року (через 11 місяців після ДТП) Придніпровський районний суд засудив таксиста до 5 років в’язниці. Судді присудили стягнути зі страхової компанії кожному із потерпілих по 260 тис. грн., з приватної служби таксі, якій належав автомобіль, – по 240 тис. грн, а також майже 18 тис. грн витрат на лікування, а також витрати на експертизу і правову допомогу в розмірі понад 20 тис. грн.
Страхова і компанія таксі звернулися до Апеляційного суду, який 12 травня 2021 року залишив вирок Придніпровського суду без змін, як у частині засудження водія, так і в частині виплат. Верховний суд України планує розглянути касаційну скаргу заявників 9 грудня поточного року.
Звинувачений у смертельній ДТП помер у СІЗО
4 жовтня 2015 року на перехресті вулиць Михайла Грушевського (Котовського) та Благовісна сталася фатальна ДТП. Винуватцем було визнано Станіслава Вієру, уродженця Молдови, який проживав у Черкасах. Він керував автомобілем «Volkswagen Passat CC». На перехресті вулиць Благовісна та Котовського, допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063», виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем «Daewoo Lanos». Під час зіткнення загинуло троє людей, ще вісім отримали травми.
Винуватець пригоди втік з місця події. Тоді його оголосили у розшук і згодом затримали правоохоронці. Під час судового засідання Вієру зізнався у скоєному злочині та повідомив, що перед тим, як сісти за кермо, вживав алкоголь.
19 січня 2016 Соснівський районний суд Черкас засудив 28-річного Вієру, який збив насмерть 3 людей. Вироком суду чоловікові призначено покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Крім того, суд задовольнив позов сторони обвинувачення про стягнення з підсудного моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 1,5 млн. грн.
У СІЗО Вієру різав вени на камеру телефону, оголошував голодування. Він оскаржував вирок. Затягував перебування в ізоляторі, адже тоді ще діяла норма «закону Савченко», за якою один день перебування у СІЗО прирівнювався до 2 днів в’язниці. Апеляційний суд Вієру програв. Подав у касаційну інстанцію. Його перевели в Київське СІЗО. Там Вієру помер від серцевого нападу.
Батьки намагались у суді посмертно оскаржити обвинувачення сина. Однак там їм відмовили.
10 років за смертельне ДТП
24 липня 2018 року на перехресті вулиць Чорновола–Чайковського сталася жахлива ДТП. «BMW» на швидкості в’їхав у «Фіат», який відкинуло на молоду жінку з дитиною. Вони в цей час переходили дорогу по пішохідному переходу. Пізніше з’ясувалося, що загиблі в моторошній аварії дружина та син колишнього учасника АТО, чинного черкаського полісмена Олександра Коровіна.
Пасажир автівки «BMW» був із ознаками алкогольного сп’яніння. Водій з місця пригоди втік. Пізніше з’ясувалось, що втік саме один з присутніх в авто, а горе-водій перебрався на пасажирське сидіння й намагався видати себе за пасажира. Під час затримання погрожував полісменам і намагався поскаржитись на тих.
Суд тривав 16 місяців. 15 листопада 2019 року Придніпровський районний суд виніс вирок: 10 років ув’язнення для Миколи Захаренка. Суд також постановив сплатити 85 тисяч гривень матеріальної школи, 5 тисяч – моральної та ще 39 тисяч за процесуальні витрати.
Власне, сам Микола Захаренко поводився зухвало. Він не визнавав вини навіть до вироку суду. Під час затримання після ДТП дзвонив кудись, погрожував поліцейським, знімав їх на відео. Він перебував у розшуку Києво-Святошинським райвідділом поліції, бо вчинивши ДТП в столиці, залишив місце злочину.
Після вироку Придніпровського суду він подав на апеляцію. 13 лютого 2020 року Апеляційний суд залишив рішення «Придніпровки» без змін. Захаренко звернувся в касацію. 23 березня 2021 року Верховний суд України залишив позов без задоволення.
Збив, прикопав і отримав два роки. Не відсидів
У січні 2016 року між селищем Орбіта та Чигирином сталося ДТП. Житель Харкова із друзями приїхав на Чигиринщину на полювання. Він їхав на автомобілі «Toyota Land Cruiser». Розминаючись із зустрічним автомобілем, здійснив наїзд на пішохода. Він переходив дорогу в недозволеному місці. Потерпілий отримав травми, від яких загинув на місці. Як виявилося згодом, загиблий у цей день їздив до Чигирина, щоб зробити позначку в Центрі зайнятості.
Водій позашляховика не викликав поліцію та швидку допомогу. Він відтяг потерпілого на узбіччя автодороги і покинув місце ДТП разом із знайомими. Після цього він ще двічі повертався на місце нещасного випадку. Перший раз, щоб знайти телефон, який загубив його товариш. Другий – щоб відтягнути тіло в лісосмугу.
Сліди крові на автодорозі, а згодом і тіло виявили місцеві жителі, що проходили дорогою та повідомили в поліцію.
На судовому засіданні обвинувачений не визнав повністю провини, як і цивільний позов, хоча обставини подій ДТП підтвердив. Пояснив, що потерпілий помер відразу після зіткнення і можливості його врятувати не було. Подальші свої дії пояснив наслідком шокового стану. Вважає себе потерпілою стороною, адже дана подія призвела до значних душевних хвилювань. Просив суд його виправдати.
15 березня 2021 року Черкаський районний суд визнав винним обвинуваченого за ч. 1 ст. 135 ККУ (залишення особи без допомоги) і призначив покарання у вигляді двох років позбавлення волі, але відразу ж звільнив від відбуття покарання через сплив строку давності. Також суд постановив виплатити батьку загиблого 150 тис. грн. компенсації. Батько загиблого вимагав 800 тис. грн.
Апеляційний суд Черкаської області залишив рішення Черкаського районного суду без змін, але збільшив суму компенсацій до 500 тис. грн.
Збив директора школи – суд триває
Ця ДТП сталася 14 січня 2020 року на розі Надпільної та Крилова. Директор черкаської школи № 19 Юрій Лункін переходив дорогу по освітленому пішохідному переходу. На швидкості його збив позашляховик «Land Rover».
В автомобілі знаходилися двоє осіб: Роман Куниця та Юрій Буряк. За кермом – Куниця. Власне, постать Буряка досить відома у Черкасах. Він 8 років пропрацював у карному розшуку ГУНП в Черкаській області. Звільнився з правоохоронних органів і є керівником фірми з ремонту автомобілів.
Нині триває суд першої інстанції. Останнє засідання у цій справі відбулося 18 листопада поточного року. На ньому допитують свідків події. Попереду вивчення доказів і дебати. Власне, судовий розгляд триває вже 1,5 роки. Обвинувачений Роман Куниця, який був за кермом позашляховика, перебуває під нічним домашнім арештом.
Наступне засідання суд призначив на початок грудня.
Громадянин Йорданії в СІЗО
20 червня 2021 року близько 23 години на розі Шевченка та Пастерівської сталася аварія. Водій «KIA Optima», громадянин Йорданії, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Audi A4». Внаслідок аварії загинув водій і пасажирка «Audi A4», а також пасажир «KIA Optima».
Щодо громадянина Йорданії Джабардіна Галеб Юніс Хасана, то суд обрав йому міру запобіжного заходу – тримання під вартою. Нині відбувається досудове слідство, проводяться експертизи. Судовий розгляд справи ще не розпочатий. Водієві «KIA» загрожує до 10 років тюрми.
Микола Кудрявцев, адвокат:
Попри поширену в суспільстві думку, насправді, справи про ДТП поділяються далеко не лише за ознакою «мажорності» винуватців. Так, ми живемо в реальному світі, і звісно, соціальний статус так чи інакше впливатиме і на розслідування, і на правосуддя, і звісно, на громадську думку щодо вчиненого та його наслідків.
Та наважуся стверджувати, що не це головне.
Лише ставлення людини до порушення і до його наслідків варте уваги.
Критично відрізняються не колишній депутат чи власник бізнесу від пересічного «мирянина». Відрізняються тим моментом коли (і що саме) вони думають, коли порушують ПДД, і що коли все вже сталося.
Адже прірва пролягає між тим, хто, як за стандартним юридичним формулюванням «не впорався з керуванням, чим порушив ПДД» і тим, хто свідомо, грубо нехтував звичайною логікою, здоровим глуздом та зневажав життя інших. Не можна і близько порівнювати того, хто регулярно їздить п’яним, і того, хто щиро був переконаний, що завершить обгін, але не встиг. Між тим, хто без прав перелітає міські пішохідні переходи на швидкості за 150, і тим хто не помітив пішохода в чорному на трасі дощовим осіннім вечором.
Є ще не один проблемний аспект.
Приміром, закон, принаймні на папері, єдиний для всіх, але на жаль, разом з іншими артефактами радянського права ми успадкували презумпцію винуватості водія. Вина фактично доводиться від зворотного – оскільки мало місце ДТП, значить – не впорався, не обрав, не встиг.
Фахівці знають, що, приміром, методики автотехнічних експертиз виписані таким чином, що лишають вкрай мало шансів водієві довести свою невинуватість, навіть якщо інший учасник руху – буде він пішохід, велосипедист чи інший водій-свідомо і грубо порушує, або якщо дорожня обстановка зовсім не на його користь.
Або коли водій не знав, не бачив і не передбачав ями на головній дорозі за кількасот метрів від виїзду з обласного центру, як вона стала останньою для байкера з Одеси влітку 2020-го. Втім, за ПДД і практикою, це були виключно його проблеми.
Цинічно? Та якщо ви сіли за кермо, ви повинні мати реакцію та зір супергероїв, з єдиною різницею – їх у геройських франшизах вкрай рідко, та майже ніколи, не садять до в’язниці. І звісно, вони не гинуть самі, на відміну від українців кожного дня. Чомусь особисто мені не траплялися у практиці випадки притягнення до кримінальної відповідальності будь-кого з балансоутримувачів доріг чи відповідальних за ремонт..
Прості рецепти не працюють. Збільшення штрафів і усілякі державні «кампанії за безпечний рух» – дешеве окозамилювання.
Але якщо поглянути на ситуацію на дорогах трохи з вищої точки, то стане зрозуміло, що непокарані (мажори, прокурори, олігархи, блатні,– підставити потрібне) – то лише крихітна частка проблеми.
