День радіо…
Свій творчий шлях я почав 1990-го року на Чорнобаївському районному радіо, Черкаської області… То були часи бідні, дивні й цікаві… Мав два прайм-тайма на тиждень. Більше ніж Савік Шустер…
Єдина незручність полягала в тому, що в селі на радіо прайм-тайм наставав в шостій ранку, відразу після гімну… Саме тоді, коли треба давать свиням, гнать на луг корову й припинать козу…
А дід Логвин, коли зовсім осліп, з радіом дружив. Часто то був його єдиний співбесідник за цілий день…
Часто дід з радіом сперечався…
– Поліпшується життя радянських трудящих, казало радіо
– Не бреши хоч ти, – казав дід
– Радянський народ прямує до комунізму, – запевняло радіо.
– В сраку він прямує, твій народ, – казав дід
– В Петропавловске-Камчатском – полночь, нагадувало радіо
– Нужно воно мені, те Камчатське, – Яка мені разниця, – бурчав дід, відтоді як “полночь” йому настала цілодобово…
– Завтра буде сонячно, без опадів, – обіцяло радіо
– Побачимо, – сумнівався дід…
Радіо ніколи не обіжалося на дідові репліки і дід за це радіо уважав…
З святом всіх причетних!