Для кожного старт нового навчального року завжди хвилюючий та особливий, не важливо чи школяр ти, чи вже давно ні. Першого вересня у кожного з нас з’являються в пам’яті спогади про свої роки за партою, про зірвані уроки, складені іспити, сльози над математикою та муки над вивченням віршів.
Сьогодні, 1 вересня, відомі черкащани поділилися своїми фото та спогадами про школу, а також привітали усіх причетних зі святом. То з чим у них асоціюються роки, проведені за партою? Читайте далі у добірці сайту vikka.ua.
Депутат обласної ради Олександр Радуцький поділився своїм шкільним фото з 10 класу. Того року він приніс у жертву цілий місяць літніх канікул, щоб працювати на консервному заводі та на отримані кошти придбати собі дипломата.
«Тоді дипломати були не в кожного. А я розвантажував на консервному продукти харчування з вагонів, заробив копійчину та придбав красавця. То були мої перші, власно зароблені кошти», – ділиться спогадами Олександр Радуцький.
У наукової співробітниці Черкаського обласного краєзнавчого музею Тетяни Григоренко не надто приємні спогади від першого дня навчання. Ще будучи зовсім юною школяркою, їй довелося добряче наплакатися, а на фінальному фото подруга затулила Тетянку великим бантом. Ви ж розумієте скільки це принесло розпачу маленькій дівчинці.
«Той важливий у моєму житті день я абсолютно не пам’ятаю. Крім події на спортмайданчику. Поки всі готувалися до лінійки, кілька відважних дівчат пішли за школу, де були турнік та бруси. Спершу ми потеліпалися на турніку, а потім залізли на металеві бруси. Ну залізти то я залізла, а злазить – боюсь, руки відірвати не можу. Вони якось позаду опинилися, вже й «затікати» почали. Довелось включати «сирену». Я так верещала, що прибігли мене звідти знімати. Добре, що не получила від матері. І вишенька на торті – оце фото, де відома багатьом Анжеліка, дама ефектна і неординарна, яка на ринку продає аромомасла і всілякі східні пахощі та фонтанчики, а тоді просто Анжела, затулила мене своїм бантом. Я й так наревілася, а тут. Коротше, день пропав (сміюся)! Все добре».
Найяскравішими спогадами поділився політик та ексдепутат із Черкащини Віталій Чепинога. Тоді його турбували не стільки складені обережно зошити та виконані домашні завдання, а наявність зайвого клаптику газети в кишені.
«Багато років тому я вставав цього дня вранці і збирався в школу. Книги, зошити, ранець, пенал. Кульок тютюну-самосаду, сірники, газета «Сільські вісті», порвана на дрібні акуратні клапті для самокруток. Більше ніяка газета не підходила. «Районка» була цупкувата, а в обласній – програма ТВ на тиждень. В газеті головне, щоб не було багато букв. Ото якраз білий край газети найбільше підходить, або середина. І не дай бог, щоб були малюнки і фотографії. Бо то – «хімія». І рвати її треба вздовж, а не впоперек. Бо не скрутиться толком. І ні в якому випадку не різати ножицями, тільки рвати руками. Різана – не годиться. Да, багато тоді було всякого крафтового і хенд-мейду в людей. Практично, все. А от штопора в мене тоді ще не було. Та й не потрібен він був. Не було що відкривати тим штопором. З святом, загалом».
До вітань та спогадів у соцмережал долучився і черкаський депутат Олег Кашко, який цього року повів до другого класу свою донечку. Він поділився своїм шкільним фото з 10 класу.
«1 вересня – чи не єдине свято, у якому є щось щемливе і зворушливе для кожного з нас, навіть коли ти не вчитель і не батько першокласника. Але усі ми були учнями, і урочистий звук першого дзвінка, із яким пов’язано початок нового життя, відгукується у кожному з нас сумними і радісними спогадами про неповторні роки навчання у школі – появи перших власних рішень, перших вірних друзів, першого в житті кохання.
І у цей день хочеться побажати кожному з нас завжди залишатися у чомусь дитиною – доброю, відкритою до світу, сповненою наївних, але таких благородних мрій про світ без жорстокості, воєн і смертей – світ, сповнений добра і любові».
Одразу після першого дзвінка у першому класі закінчилося дитинство і черкаського журналіста Сергія Кузляєва. Вже тоді, у далекому 1988 році, на першому в своєму житті уроці Миру він отримав завдання «на завтра вивчити Гімн Радянського Союзу». Та якось не склалося і перша ж «домашка» була з тріском провалена.
«Першого вересня на уроці Миру вчителька, яка, як потім стало відомо, заміняла, дала завдання: на наступний день вивчити на пам’ять Гімн Радянського Союзу. Першачкам, Карл!
Я його не вивчив. Півночі вчив «Союз нерушимый, республик свободних». Навіть книжку під подушку клав. Ну, не ліз мені тоді Радянський Союз в голову. Йшов наступного дня на уроки і думав: «Ну, всьо! Буде двійка». Вже наша вчителька наступного дня за гімн і не запитала. А осадок-то лишився.
Вже через чотири роки влітку, коли готувалися до школи, мені не купили атлас Радянського Союзу, бо «ситуація в странє шаткая». Придбали атлас Світу. Так і ходив я в п’ятий клас з атласом Світу, замість атласу Союзу, якого тоді вже не було».
Краєзнавець та журналіст Борис Юхно поділився цілою добіркою шкільних фото. Та розповів про свої тодішні очікування від навчання.
«З молодших класів пам’ятаю загадку про літеру «о»: «Брат у сестри питається – «Чим літечко кінчається?» – «А тим воно кінчається, чим осінь починається!» Якими простими тоді були відповіді на всі запитання. Особиста метаморфоза – якщо замолоду мені найбільше подобалися квітень і травень, то тепер – вересень і навіть жовтень. Мабуть, є в тому якась вища логіка життєвого циклу».
Про свої тривоги та внутрішні переживання на День знань розповів і помічник народного депутата Сергія Рудика, колишній очільник Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкащини Максим Зеленський.
«Ми всі родом з дитинства. І відверто зізнаюсь, що перше вересня, то завжди у душі свято. Бентежне, тривожне, з надією на нові досягнення та нові мрії. І ким би не були, якими б кар’єрними сходами не йшли, в цей день ми всі пригадуємо рідну школу, свій клас, своїх вчителів. З новим навчальним роком всіх!»
Розділив зі школярами святкування Дня знань цьогоріч і черкаський журналіст Віктор Борисов. Свого часу, вночі 1 вересня 1979 року він не міг заснути, бо з нетерпінням чекав свого першого дзвінка.
«На ранок мені йти в перший клас. Від хвилювання не можу заснути. Тато включив світло. Змусив одягнути новеньку шкільну форму і зробив ці знімки. Всім, кому сьогодні належить повести своїх, уже зовсім не малюків, вперше в перший клас – не ревіти і підтримати дітей! Вони хвилюються. Всіх педагогів – з днем знань!»
Безумовно, 1 вересня, це дата, яка закарбовується у пам’яті кожної людини. День знань стає для всіх датою прощання з дитинством та стартом відліку в доросле життя. А спогади про ті чудові, веселі та безтурботні роки гріють душу до кінця. Адже саме в школі ми навчилися дружити, любити, ставити цілі та досягати їх. А які у вас спогади про шкільні роки?
Як повідомляла vikka.ua, у 20 черкаських школах встановлять протипожежну сигналізацію.
