Півстолітній ювілей відзначила 14-та школа. За шкільні лави цього освітнього закладу школярі вперше сіли 1961 року. Тоді це була трудова політехнічна школа-інтернат імені Юрія Гагаріна. Навчалися в ній 700 дітей. Очолював заклад Ілля Галета. Нині загальноосвітньою санаторною школою-інтернатом керує Людмила Шарапа. А учнівський колектив налічує 495 школярів. Із нагоди 50-річчя до школи завітали випускники 60-их, 70-их і 80-их років. Серед них і мама відомої співачки Ірини Білик – Ганна. Спілкувалася із ювілярами Марина Лук’яненко.
1 вересня 1961 року 14-та школа-інтернат відкрила свої двері для Саші Сопілкова. Тоді хлопчакові тільки-но виповнилося 10.
Олександр Сопілков, випускник ЗОШ №14 (1968 рік): «У нас було 3 дітей у сім’ї, статки були дуже мізерні. Мати хотіла, щоб ми, діти, мали краще життя, ніж наші батьки».
Нині його – підполковника міліції – частіше кличуть Олександром Івановичем. Утім, цього святкового дня, як і 50 років тому, однокласниці називають статного чоловіка звично – Сашком Сопілковим. 62-го у класі Олександра з’явилася нова учениця – Ніна Орел.
Олександр Сопілков, випускник ЗОШ №14 (1968 рік): «Тут ми і вставали разом, і вчилися разом, із одного котла кашу їли».
Пізніше до них приєдналися Валя Рожкова та Маша Кузебна. Ці троє дівчат – сироти. Школа стала для них справжньою домівкою. Сьогодні вони – частинка 10-Б, почесні випускники 1968 року.
Ніна Орел, випускниця ЗОШ №14, 1968 рік: «Ми закінчували 10-Б усі разом, а з першого року ми з Сашею були першовідкривачами, як-то кажуть».
Валентина Рожкова, випускниця ЗОШ №14 (1968 рік): «Найголовніше, що ми всім були забезпечені, уважними до нас були вчителі, вихователі. Дуже ми вдячні нашій державі».
Радіють зустрічі й випускники 66-го року. Їх усе прибуває. Ось серед них з’явилася й зіркова мама Ірини Білик – Ганна Яківна.
Ганна Білик, випускниця ЗОШ №14 (1966 рік): «Школа дала нам путівку в життя, тому ми сьогодні і приїхали сюди, згадати це, подякувати вчителям, які ще живі, та школі і… ось цим деревам, які такі високі виросли… Ми постаріли,а дерева виросли. Школа має гарний вигляд, й ми цьому раді».
Однокласниці Ганни Білик із теплотою згадують тодішнього директора школи. Говорять: усе робив для того, аби діти тут не нудьгували.
Галина Тупицька – жителька Баку. На зустріч жінка прибула ще влітку. Утім урочистості перенесли. Зустрітися з однокласниками пані Галині хотілося неабияк. Тож рідні вислали їй осінній гардероб, й вона залишилася.
Галина Тупицька, випускниця ЗОШ №14 (1976 рік): «Я лишаюся, телефоную в Баку, прошу свою дитину вислати мені теплі речі. Вирішую: хоч там що, але хочу зустрітися зі своїми однокласниками».
Біля школи Галя зустріла однокласників Юру та Наталю. Утрьох вони гортають альбом 10-А 76-го року випуску.
Переглядаючи фото, багатодітна мама Наталя Фатенко згадує, як разом із однокласниками ласувала дарами сусіднього саду.
Наталя Фатенко, випускниця ЗОШ №14 (1976 рік): «Це все сади були, аж до колгоспу, бігали через сад, набирали повні пазухи яблук і груш. Ми такі ситі і задоволені були. Зовсім поряд був радгосп. Там ми допомагали збирати полуницю, а нас потім пригощали нею. Це була наша винагорода».
Юрій Бруснік нині живе на Кіровоградщині. Працює начальником управління капітального будівництва. А колись, пригадують дівчата, був місцевим ді-джеєм.
Юрій Бруснік, випускник ЗОШ №14 (1976 рік): «На вихідні ми влаштовували танці, ось там – на 2-му поверсі. Я типа був ді-джеєм. У той час апаратура була така собі, я щось там спаяв… Танцювати можна було. Весело було».
З того часу минуло півстоліття. Життя випускників кардинально змінилося. Однак спогади шкільних років зігрівають та єднають їх і донині.
