Київ, Одеса, Канів, Яремча, Севастополь. Таким гастрольним графіком жив останні 10 років народний аматорський хор ветеранів праці «Азот». Вийшовши на заслужений відпочинок, колишні апаратники, електрики, начальники змін згуртувалися навколо пісні. Сьогодні талановиті пенсіонери відзначають своє перше десятиріччя ювілейним концертом. Журналісти ВІККА-НОВИН спілкувалися з енергійними та завзятими любителями пісні.
Подруга Лілії Олександрівни запросила її до хору, щоб жінка не нудьгувала на пенсії. З тих часів уже 10 років поспіль жінка не пропускає жодної репетиції.
Лілія Дєднеля, учасниця народного аматорського хору «Азот»: «Це життя. Ми – не старі дідусі та бабусі. Ми – дівчата та хлопчики. Ми – одна сім’я. Все вирішуємо без сварок. Із задоволенням на репетиції ходимо».
Декілька хвилин до концерту. Літні артисти розспівуються. Сьогодні в них звітний виступ. За десятиріччя народний аматорський хор ветеранів праці «Азот» об’їздив пів-України. Закохані в пісню черкасці були учасниками фестивалів «Диво калинове», «З Днем народження, Яремче», ««Поліське коло».
Костянтин Пиртов, учасник народного аматорського хору «Азот»: «Для нас це було незабутньо, де б ми не виступали, люди зі сльозами на очах підходили та говорили, що ми не аматори, а професіонали».
Лариса Бондаренко, староста народного аматорського хору «Азот»: «Якби ви знали, коли ми приїжджаємо на концерт, люди в залі сидять зморені, вирвалися з домашнього дивану. Коли виступаємо, очі в людей світяться. Ви б подивилися на цей концерт».
Катерина Глизь – солістка хору. Жінка з дитинства закохана в пісню. Й авторську, й народну завжди із задоволенням виконує на сцені.
Катерина Глизь, солістка народного аматорського хору «Азот»: «Без пісні життя немає. Я стільки себе пам’ятаю, стільки співаю. Пісня не дає мені старішати».
Двічі на тиждень вони збираються в одному приміщенні. 25 дідусів і бабусь. Утім вони не відчувають себе такими. Другу молодість їм дала пісня. Вона покликала ветеранів праці й на найвищу гору України.
Володимир Лященко, народного аматорського хору «Азот»: «Були й такі, кому вже за 80. Пішли на Говерлу. 12 людей піднялися, а 3 людини намагалися залізти на неї».
За роки репетицій і виступів ветерани зріднилися. Вважають свій колектив другою домівкою. Разом вони сильні та непереможні, а до нових досягнень їх веде щира українська пісня.
