Привокзальний мікрорайон у Черкасах більше не заливатиме. На останній сесії міськради депутати відшукали в природоохоронному фонді понад півмільйона гривень. За ці кошти по вулиці Смілянській нарешті прокладуть зливову каналізацію. Пощастить найближчим часом ще Одеській і Козацькій. Там водовідвідні мережі побудують за кошти від продажу муніципальних облігацій. Та це – крапля в морі, кажуть фахівці. Справжню панацею проти всеміського потопу відшукала Вікторія Курченко. Усі подробиці – в її спеціальному репортажі.
Не дороги, а ріки й озера. Автівки-потопельники. Калюжі метрової глибини. Містяни пересуваються Черкасами вбрід.
Жителька м. Черкаси: «Я оце плетусь з ринка. Бардак повний».
29 червня 2011 року стихія кинула виклик Черкасам. Велике місто виявилося безсилим проти великої води. Найповноводніші – «Південно-Західний район» і «Митниця».
Житель м. Черкаси: «Аварийные службы не работают».
Виправдання міських керманичів: рекордні опади просто не до снаги комунальникам.
Невдовзі небесна канцелярія знову випробовуватиме Черкаси на міць. Правда, аж так не лютуватиме, прогнозують синоптики.
Віталій Постригань, начальник Черкаського обласного гідрометеоцентру: «У жовтні опадів буде більше, ніж у вересні. Більш суттєвих ми очікуємо у другій половині. Але рекордних значень у цьому році ми не прогнозуємо».
Та навіть нерекордні опади – біда для Черкас. Протяжність міських вулиць аж 370 км. А зливової каналізації – учетверо менше. Ще в 70-их роках тодішнє керівництво зрозуміло, що мережі не витримують потік води з міста. Бо те активно розростається. Тоді почали будувати два додаткові зливові колектори. Один – від Смілянської, неподалік озера «Ріцца», і аж до Мисливського узвозу. Інший – від Можайського до Крилова.
Вікторія Курченко, кореспондент: «Прямо піді мною на глибині 20 метрів проходить один із цих колекторів. Діаметр обох – вражаючий. Цього – майже 3 м, іншого – 2. Та у 86-му році безгрошів’я завадило завершенню будівництва. І ось уже понад два десятки років входи до стратегічних об’єктів Черкас забетоновані та заґратовані».
Владці про ці об’єкти говорити не люблять.
Борис Оніщенко, директор КП «ЧЕЛУАШ»: «Там залишилося збудувати виходи в Дніпро. Нехай це 300 м із очисними спорудами, з усім. Якщо зараз братися за будівництво, то приблизна вартість – не менше річного бюджету м. Черкаси».
Колектор-недобуд є й на вулиці Смілянській. Від літака до нового автовокзалу. Колись у нього вклали мільйон рублів. Лишилося небагато – збудувати накопичувальний басейн на околиці Черкас.
Борис Оніщенко, директор КП «ЧЕЛУАШ»: «Але чи хтось не захотів, чи не вдалося домовитися. Зараз великі затрати там не потрібні. відновити, бетон порозбивати, дещо колектор промити. Думаю, що треба 1,5-3 млн. грн. Це елементарне зробити».
Якби ці колектори добудувати, каже фахівець, центр Черкас і прилеглі райони назавжди забули б, що таке потоп. І навіть потреба в озерах на Конєва та Смілянській зникла б. Та в міських керманичів таких масштабних планів натепер навіть немає.
Олексій Леонов, заступник міського голови м. Черкаси: «Є в нас проблемні місця – вул. Козацька й Одеська. У цьому році ми починаємо реконструювати ці вулиці. Одним із компонентів є будівництво там зливових каналізацій».
Пощастить найближчим часом і Привокзальному мікрорайону. По Смілянській нарешті прокладуть зливову каналізацію. Необхідні понад півмільйона гривень міські депутати знайшли наприкінці минулого тижня. А на озері «Ріцца» встановлять автоматичні насоси.
Сергій Отрешко, голова ГО «Рідне місто Черкаси», депутат Черкаської міської ради: «Ми вирішуємо два завдання. По-перше, автоматичне відкачування води відбуватиметься не тоді, коли всі починають тонути. По-друге, ця вода не тектиме по збудованому покриттю вул. Смілянської, бо тоді воно витримає максимум 2 роки».
До сезону дощів, запевняють у мерії, Черкаси вже готові. До приватного підприємства, яке від цього літа опікується водовідведенням із вулиць, у владців претензій немає. Раніше – це був клопіт комунальників із «ЧЕЛУАШу».
Олексій Леонов, заступник міського голови м. Черкаси: «Я можу відверто сказати, що 99% зливових решіток і приймальних колодязів прочищено. Проведені роботи з осушування басейнів, із очищення від пет-пляшок, гілля».
До найголовнішого, бідкаються екологи, у владців руки так і не дійшли. Захисники природи з жахом чекають дощів. Бо весь бруд із вулиць потрапляє прямісінько у Дніпро. Із 14 – лише один зливовий сток у Черкасах має очисні споруди.
Олександр Бовсуновський, начальник Черкаського регіонального управління водних ресурсів: «Звичайно, що вони дороговартісні. По-перше, для них треба в місті відвести ділянку. По-друге, потрібні гроші. Це 1,5 – 2 млн. грн. Оце такі споруди будуть коштувати».
А поки ж стихійним лихом лишається дощ для черкаської Дахнівки. Це один із мікрорайонів Черкас, де зовсім немає зливової каналізації.
Борис Олійник, дахнівчанин: «Як дощ пройде, то, буває, вода стоїть ще тиждень, 10 днів. Не можна пройти».
Борис Маркович уже й не вірить, що їх колись порятують від великої води. 30 років без надії сподівався. Тепер допомагатиме собі сам. Уже прикупив машину щебеню. Робитиме власноруч захисний бар’єр від дощової води.
